Українська література - шкільні твори - 2026

Поема «Давня казка» як поетичний маніфест Лесі Українки

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Варіант 1

З давніх-давен література і поезія відігравала важливу роль в житті суспільства. З самого раннього віку ми чуємо колискові пісні та народні твори, які протягом віків створювали наші талановиті співвітчизники. Ми можемо навіть не помічати, але поезія супроводжує нас усе життя. Саме тому майже всіх поетів хвилює їх призначення та їх вплив на життя простого народу.

Видатна українська поетеса, добре відома далеко за межами нашої країни, наприкінці XIX століття написала поему «Давня казка». Цей твір написаний на диво просто для сприйняття читачів, але проблеми, які виписує в поемі авторка, простими ніяк не назвеш.

В центрі поеми Леся Українка відобразила поета, який за допомогою своїх пісень висловлює самі заповітні мрії свого народу про свободу, незалежність та щастя.

«І не був поет самотнім, —

До його малої хати

Раз у раз ходила молодь

Пісні-слова вислухати. »

Спираючись на велику любов людей до співця, відображеного в поемі, можна зробити висновки, що він був дуже талановитий. Одного разу він навіть написав поему на замовлення. За допомогою цієї поеми лицар Бертольдо зміг висловити свою любов и завоювати серце своєї коханої. Але вірші талановитого поета відіграли велику роль не тільки в житті Лицаря Бертольдо В них розповідалося про життя простого народу, тому й народ платив йому своєю любов’ю, запам’ятовував та весь час повторював його вірші.

«Співці по місті ходять

І піснями люд морочать,

Все про рівність і про волю

У піснях вони торочать.

Вже й по тюрмах їх саджають,

Та ніщо не помагає,

їх пісні ідуть по людях. »

Всякий пісні його переймає, всякий їх переказує. За подальшим сюжетом лицар Бертольдо приймає рішення захопити неприступні мури одно з гарно укріплених міст. Але це місто було досить могутнім, а військо Бертольдо втомилося від походів. Однак для підйому бойового духу перед воїнами вийшли співці та заспівали пісню, яка була написана головним героєм поеми. Ця пісня настільки надихнула військо Бертольдо, що воно продовжило боротьбу і швидко захопило укріплене неприступними стінами місто. За таку допомогу лицар пообіцяв поетові винагороду, але обіцянку свою так і не виконав. Однак поет був безкорисливим і ніколи не потребував матеріальної допомоги за створені вірші, бо ця людина була готова на самопожертву заради інших людей. Він знав, що незважаючи на те, що б з ним не сталося, його вірші будуть вічно жити в серцях і пам’яті його рідного народу. Навіть під час перебування у в’язниці митець відчував, що його думка, втілена у віршах, лишалася на волі і допомагала людям.

«Та й в темниці буду вільний, —

Маю думи-чарівниці,

Що для них немає в світі

Ні застави, ні границі.

І мого прудкого слова

Не затримає темниця,

Полетить воно по світі,

Наче тая вільна птиця. »

На превеликий жаль за життя поета всі його мрії про вільне життя свого народу не здійснилися, але народ завжди пам’ятав митця, а його творчість завжди залишалася в серцях людей.

Основна ідея поеми Лесі українки «Давня казка» зосереджується в призначенні поета і поезії та їх впливу на життя людей. У цьому творі авторка переконує читачів в тому, що можливості поетичного слова майже безмежні, а для справжнього поета головним є свобода слова і воля думки, а не матеріальне благополуччя. «Давня казка» — це справжній поетичний маніфест Лесі Українки.

Варіант 2

З давніх часів література і, зокрема, поезія відігравала важливу роль в житті людей. Змалку дитина чує колискові, народні пісні, вірші, які протягом віків створювали справжні майстри слова. Ми можемо не помічати цього, але поезія супроводжує весь наш життєвий шлях. Саме тому всіх поетів так хвилює тема призначення поета і поезії.

Леся Українка, українська поетеса, відома далеко за межами нашої Батьківщини, в 1893 році написала поему "Давня казка". Хоча цей твір написаний досить просто для сприйняття, проблеми, яких торкається авторка, простими не назвеш. У центрі поеми Леся Українка зобразила поета, який у своїх піснях висловлює найзаповітніші мрії народу про волю та щастя. Прості люди любили й поважали поета:

І не був поет самотнім, —

До його малої хати

Раз у раз ходила молодь

Пісні-слова вислухати.

З такої поваги та любові народу до співця можна зробити висновки, що той був дуже талановитий. А одного разу поет навіть написав серенаду на замовлення лицаря Бертольдо, за допомогою якої багач завоював серце своєї коханої. Але не тільки для Бертольдо вірші поета відігравали велику роль. У них розповідалося про народне життя, тому весь народ запам’ятовував та повторював ці вірші.

… Співці по місті ходять

І піснями люд морочать,

Все про рівність і про волю

У піснях вони торочать.

Вже й по тюрмах їх саджають,

Та ніщо не помагає,

їх пісні ідуть по людях,

Всяк пісні ті переймає. За сюжетом поеми, лицар Бертольдо з військом вирішив захопити неприступні мури одного з міст. Але місто було могутнім, а воїни Бертольдо вже втомилися. У цей час перед військом вийшли співці та заспівали пісню, написану головним героєм — поетом. Слова цієї пісні так надихнули воїнів, що вони продовжили боротьбу та захопили неприступне місто. Бертольдо пообіцяв поетові велику нагороду, але вчинив безчесно та обіцянку свою не виконав. Втім, поет не потребував якоїсь матеріальної нагороди за свої вірші, тому що ця велика людина була здатна на самопожертву заради інших. Він знав: що б з ним не сталося, його вірші будуть жити вічно. Навіть під час перебування у в’язниці поет відчував, що його думка лишилася на волі:

Та й в темниці буду вільний, —

Маю думи-чарівниці,

Що для них немає в світі

Ні застави, ні границі.

І мого прудкого слова

Не затримає темниця,

Полетить воно по світі,

Наче тая вільна птиця.

На жаль, за життя поета його мрія про вільне життя народу не здійснилася, проте народ пам’ятав його та його творчість.

Тема призначення поета і поезії — ось основа поеми Лесі Українки "Давня казка". Авторка переконливо доводить нам, що можливості правдивого поетичного слова безмежні. Для справжнього поета головне — не матеріальний світ та його перевага, а свобода слова та вільність думки.