Українська література - шкільні твори - 2026

Цитатна характеристика Бертольда та поета з «Давньої казки» Лесі Українки

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Бертольдо та поет — це герої поеми «Давня казка» знаменитої поетеси Лесі Українки. Бертольдо — лицар, вояка, ясновельможний пан та володар краю, де проживає поет. А поет — просто людина:

«Тільки мав талан до віршів

Не позичений, а власний.

На обличчі у поета

Не цвіла урода гожа,

Хоч не був він теж поганий, —

От собі — людина божа!…»

Люди полюбляли поета за його добрий хист, талан та науку, яку він вкладав у свої вірші. Вони ставилися до нього із вдячністю:

«І не був поет самотній, —

До його малої хати

Раз у раз ходила молодь

Пісні-слова вислухати.

Teє слово всім давало

То розвагу, то пораду;

Слухачі співцю за теє

Ділом скрізь давали раду. …»

Характер же Бертольда не дуже добрий. Коли самому лицареві щось треба, він говорить ласкаво: просить поета про допомогу у завоюванні серця прекрасної дами, адже сам красно висловитися не вміє. Але потім Бертольдо швидко забуває про вдячність тому, хто йому допоміг. Навпаки, він жорстко притискає народ у своєму маєткові податками, щоб мати гроші на турніри, інше розкішне життя.

«Був він гордий та завзятий,

Але ж тільки на упертість

Та на гордощі багатий…»

Проте, і сам поет не потребує силком та не вимагає з людей, зокрема з Бертольда, заплати за свої добрі вчинки:

«Бачиш ти — оця діброва,

Поле, небо, синє море —

То моє багатство-панство

І розкішне, і просторе.

При всьому сьому багатстві

Я щасливий завжди й вільний» .

Понад усе поет ставить щире служіння всім, без винятку, людям навколо себе:

«Він зостався, щоб піснями

Звеселять рідну країну,

Там він має розважати

Не одну сумну родину….»