Українська література - шкільні твори - 2026

Засудження хижацького ставлення до природи у драмі-фесрії Лесі Українки «Лісова пісня»

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Драма-феєрія «Лісова пісня» написана ще 1911 року, проте актуальна й досі завдяки таланту Лесі Українки, яка дуже точно відчула одну з головних істин — усе на світі живе і пов’язане між собою.

Саме таким є ставлення до природи одного з героїв «Лісової пісні» дядька Лева. Він розумів природу і ставився до неї з повагою саме як до живої істоти. Та й лісових мешканців — персоніфіковані образи природи — добре розумів. Він жив у гармонії з усім світом саме тому, що не вважав себе царем природи. Лісові мешканці відповідають йому такою самою повагою. Так, на нетерплячу й роздратовану мову Русалки сам Лісовик заперечує, що «давно б уже не стало сього дуба», якби не дядько Лев. Добре розуміючи ліс, він «заклявся на життя, що дуба повік не дасть рубати». Проте не всі так мислять і відчувають, як оцей герой. Його сестра, мати Лукаша, сприймає ліс як щось суто матеріальне: його можна продати й мати з того зиск. Саме так вона й учинить після смерті Лева. Здавалося б, її син Лукаш зумів піднестися над таким хижацьким ставленням до природи, адже його сопілка так дивно грає, як може звучати лише сама природа: від цієї гри розцвітає пишніше дика рожа, стає білішим цвіт калини, починає кувати зозуля й співати соловейко. Кохання до Мавки народжується в гармонії з природою. Та от біда — Лукаш у своєму побутовому житті не в змозі дорівнятися до своєї душі. Про це йому говорить Мавка: «Не зневажай душі своєї цвіту». Та годі й говорити про поезію, коли втручається матеріальне. Втіленням хижацького ставлення до природи є Килина та мати Лукаша. Вони ладні усе навколо перетворити на гроші, бо тільки їх цінність визнають. Тому й від дуба лишився лише пеньок, тому й продано чорного цапа, що був при конях. Тож дядько Лев розумів, для чого треба його тримати, а тепер нікому спинити недолугих жадібних людців у їхньому бажанні усе загарбати й продати. Та природа й сама жорстоко мститься за зневагу й нерозуміння: злидні обсідають хату, коні гинуть з невідомої людям причини, а хата спалахує вогнем, коли Килина намагається свідомо знищити закляту у вербу Мавку.

Драма-феєрія «Лісова пісня» містить у собі глибоку філософську думку: людина — це частина всесвіту, як і природа. Жити у гармонії з природою — значить розуміти світ навколо себе, дотримуватися закону любові до всього живого. Хижацтво ж у ставленні до природи завжди карається.