Українська література - шкільні твори - 2026

Весняні мотиви у ліриці Лесі Українки

Всі публікації щодо:
Українка Леся

У кожного поета є улюблена пора року, яку він оспівує, яка надихає його. У творчості Лесі Українки, здається, найчастіше зустрічається мотив весни.

Весна постає у багатьох символічних значеннях. Часом це протиставлення осіннім настроям і суму. Згадаймо:

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Так починається один із найвідоміших віршів «Сопіга 8рет зрего», мотив якого — надія і сподівання щастя — стає провідним для всього написаного, для всього життя Лесі Українки. Такою бачить весну лірична героїня з вірша «В магазині квіток», яка серцем чує поклик весни-чарівниці і шукає ознак весни у квітах. Проте весна не лише у квітах — у співі соловейка, у молодих надіях і снах, бо весна — це символ відродження і самого життя:

Знов весна і знов надії В серці хворім оживають.

Знов мене колишуть мрії.

Сни про щастя навівають.

Поетеса завжди уміла слухати весну і чути її голоси — від дзвону й голосу до тихого шепотіння. Саме так звучить весна у вірші «Стояла я і слухала весну». Алітерації на переміжні «с» — «х» та «л» на диво точно відображають живі звуки весни, які нікого не залишають байдужими. Її можна кликати, а можна боятися й думати про неї, та все ж весна перемагає все, як визнає поетеса у вірші «Перемога».

Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!»

Та даремна вже та осторога, —

Вже прокинулись мрії і співи в мені…

Весно, весно, — твоя перемога!

Іноді у віршах про весну зітхне смуток і жаль, але знову весна перемагає — і поганий настрій, і розпач, і, здається, хворобу. Саме навесні, коли заквітчається земля, розумієш, яке щедре життя, як багато наділив нас Бог. Саме такий мотив вдячності і захвату звучить у вірші «Давня весна». Здається, що чекати навіть від весни, коли ти хворий («А я лежала хвора й самотна»)! Але поетеса побачила головне: весна — це дар життя, що вічно відновлюється навесні, і вона несе свої дарунки всім, варто лише схотіти їх побачити і зуміти бути вдячним за кожен подих свіжого вітру, за зорі і квіти весняні, за те, що життя прекрасне і воно триває, поки ти живо й трепетно сприймаєш його знаки:

Моя душа ніколи не забуде

Того дарунку, що весна дала;

Весни такої не було й не буде.

Як та була, що за вікном цвіла.

Поезія Лесі Українки багатогранна й різноманітна, однак весна — центральний образ її поезії — символ надії і любові, символ життя.