Українська література - шкільні твори - 2026

Образ Лукаша, героя драни-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

Всі публікації щодо:
Українка Леся

У драмі-феєрії «Лісова пісня» поряд із міфічними особами живуть і діють люди. Це Лукаш, дядько Лев, мати, вдова Килина та її діти. Вони — одна сім’я, але письменниця, характеризуючи кожного, знаходить яскраві барви, що окреслюють риси героїв, роблять їх виразними персонажами.

Із Лукашем ми знайомимося вже на початку твору. Сім’я переселяється по- ближче до лісу, і дядько Лев привів небожа на галявину, де росте величезний прастарий дуб, а берег лісового озера густо заріс очеретом.

Лукаш дуже гарний молодий хлопець, чорнобривий, стрункий, із лагідним дитячим поглядом, гарно вдягнений. На поясі юнак носить ножа, яким вирізає сопілки з калини, верби й очерету. Граючи на сопілці; хлопець будить із глибокого зимового сну Мавку, лісову красуню, яка здивувала йоро не тільки чорними довгими косами, а й чудовими очима, що змінюють свій колір залежно від настрою дівчини. Природа нагородила Лукаша музичним талантом, чутливим ніжним серцем, вродою та любов’ю до життя. Він наївний, щирий, шанує дядька Лева й матір, захоплюється красою природи. Познайомившись із Мавкою, Лукаш усім серцем потягнувся до дівчини, привів її в хату, але так і не зумів оцінити справжнього кохання. Прислухавшись до порад матері, оселив у будинку заможну вдову Килину, яка мріяла стати хазяйкою в хаті. Лукаш почав уникати Мавки, приділяв багато уваги Килині, разом із нею працював, а згодом і сватів заслав до вдови. Зрада коханій, відмова від справжніх почуттів не минулися Лукашеві: Лісовик помстився за дочку і перетворив чоловіка на вовкулаку, що бігає в лісі і страшно виє. Трагедія Лукаша в тому, що він не має згоди із власним «Я»: тягнеться до краси і мріє про звичне сіре життя з грубою, приземленою жінкою. Він не цінує не тільки почуття Мавки, а й власний талант: «Пісні! То ще наука невелика!» Лукаш зрадив не тільки кохану, а й самого себе, власними руками зруйнував щастя, своє життя, відмовився від своєї Долі. Щоб цього не сталося, йому варто було дослухатися до свого серця, до власних почуттів, але душа хлопця немов поділена навпіл. Він добре розуміє, що живе неправильно, і страшно карається, але нічого вже не може змінити: Доля покинула Лукаша, Мавка перетворилася на вербу, а хата згоріла. Врешті-решт він помирає біля Мавки-верби, і в останню мить на устах Лукаша з’являється посмішка. Саме зараз він почувається щасливішим, ніж тоді, коли зробив стільки помилок.

У «Лісовій пісні» зіткнулися два світи: добро і зло, щирість і брехня, світло й темрява, витонченість і буденність. Леся Українка не виносить Лукашу остаточного вироку: обернений на вовкулаку, він не втрачає людських почуттів, Мавка прошає невірного коханого, а сам він в останню мить свого життя щосили намагається боронити дівчину. Надією на відродження життя лунає серед зими весняна пісня. Хай і у фантастичному видінні, але дерева зацвіли білим цвітом, береза зашелестіла кучерявим листом, а в розквітлому гаю озвалися весняні гуки.