Українська література - шкільні твори - 2026
Мотиви лірики Лесі Українки
Всі публікації щодо:
Українка Леся
Варіант 1
I. Леся Українка — геніальна поетеса. (Лариса Петрівна Косач — Леся Українка — окраса й гордість української нації, одна з фундаторів нової української літератури. Потужне слово поетеси не старіє, воно долає час і нині проникає в душі читачів).
II. Ідейно-тематична спрямованість ліричних творів.
1. Тема любові до України та вірного служіння їй. (У віршах із циклу «Сім струн» змальовано безмежне почуття любові до України. У них чується непохитна віра у кращу долю вітчизни. Із певним сумом описано роздуми матері, яка впевнена, що треба гартувати волелюбний дух у своїх дітях, аби вони не хилилися, не корилися тяжкій долі, а виростали справжніми людьми).
2. Утвердження художнього слова як зброї у боротьбі. (Леся Українка гартувала своє поетичне слово, вона була переконана в доцільності своєї письменницької праці. Вона сподівалася, що її слово може «стати кращим мечем на катів». Про це пише поетеса у вірші «Слово, чому ти не твердая криця…». У поезії «Мій шлях» вона переконує: справжній митець той, хто в гурті однодумців іде до народу, віддає життя за істину. У поезії «Сім струн» слово постає як чари проти грізних хмар, а в поезії «Сльози- перли» — як ліки від рабської сплячки).
3. Мрії про майбутнє. (У пошуках «Мій шлях» та «Коли втомлюся я життям щоденним…» Леся Українка мріє про «братерство, рівність, волю». Поетеса вважала, що завдання справжнього мистецтва — правдиво відображати життя, прагнення народу та його сподівання на краще майбутнє).
4. Мотиви молодості й кохання. (У циклі «Мелодїї» представлено інтимну лірику. «Сни щасливі» народжуються у поезії «Знов весна, і знов надії…». Світлий мотив поступово росте й набирає сили у віршах «Стояла я і слухала весну», «Дивлюсь я на яснії зорі»).
5. Філософські мотиви. (В основі вірша «Напис в руїні» — факт з історії єгипетського народу, хоча з підтексту твору зрозуміло, що в ньому йдеться про Україну. Саме слово «руїна» асоціюється з історичним періодом у житті України — Великою Руїною, а напис фараона — з пам’ятними знаками Катерини II, Петра І. Поетеса підводить читача до думки, що культура народу належить рідній нації та світові, але аж ніяк не загарбникам і тиранам).
6. Інтернаціональні мотиви у творчості поетеси. (У «Кримських спогадах» Леся Українка порівнювала Крим із розбитим безталанним човном. Вона журилася, що татари живуть у країні, де править неволя. Поетеса мріяла, щоб розбурхане море народного гніву очистило від поневолювачів нещасну країну).
III. Вершини світової поезії. (У творах Леся Українка порушувала надзвичайно важливі філософські, історичні, політичні, етичні проблеми. У її творах були відповіді на злободенні питання тогочасної дійсності. Українське мистецтво з творчістю Лесі Українки сягнуло вершин світової поезії. Патріот, самовідданий борець, вона багато зробила для Батьківщини).
Варіант 2
I. Леся Українка — видатна українська поетеса.
II. Основні теми та мотиви творчості письменниці.
1. Інтимна лірика. (Значне місце в творчості письменниці посідає інтимна лірика. Почуття кохання — вічна тема. Значна частина поезій авторки засновані на автобіографічному матеріалі (зокрема, мотиви розлуки, втрати коханого, кохання без взаємності). Почуття письменниці до її близького друга Сергія Мержинського не було взаємним. Сергій Мержинський помер через тяжку хворобу. Усю гіркоту цієї втрати авторка зобразила у проникливих, сповнених драматизму поезіях).
2. Єдність людини та природи. (Природа у творах авторки жива та одухотворена, людина ж відчуває і живе в резонансі з природою. Навіть у поезіях, які не належать до пейзажної лірики, письменниця вводить картини явищ природи, які підкреслюють внутрішні переживання ліричних героїв, а іноді — і зумовлюють їх).
3. Філософські питання. (У своїх творах авторка не оминає вічних філософських питань — проблеми вибору, проблеми життя та смерті, добра і зла, служіння добру, гріха та спокути. Вона намагається знайти власну відповідь на ці питання. І навіть якщо самі питання лишаються відкритими, роздуми письменниці є дуже цінними для читача, бо спонукають до власного пошуку, навчають та підтримують порадою).
4. Роль митця в житті суспільства. (Важливі проблеми ролі мистецтва в житті нації, взаємодія влади та мистецтва, сила та навіть магія слова — все це хвилює письменницю. Митець мислиться не просто як творець абстрактного, а і як пророк для свого народу, як людина, котра формує думку людей, спонукає їх до дії та до поміркованості у своїх діях, несе духовність, силу, життєву мудрість).
5. Роздуми над долею народу. (Розмірковуючи над долею нашого народу, Леся Українка висловлює у своїх творах принципово нове, як на той час. Вона спонукає до дії, до боротьби за краще майбутнє, закликає не тужити марно, а робити усе можливе задля того, щоб змінити світ на краще).
6. Переспіви сюжетів зі світової літератури. (Мандрівні сюжети, образи зі світової літератури Леся Українка зображує у кількох своїх творах. Зокрема, це образ Кассандри та образ Дон Жуана («Камінний господар»). Але це не просто переспів вже відомого, а переосмислення, роздуми над філософськими проблеми, введення української літератури в європейський контекст, розгляд проблем власної нації у межах вже існуючих історичних метафор). Новаторство Лесі Українки.
Варіант 3
Леся Українка… Це ім’я стало символом боротьби і нескореності долі. Слабка хвора дівчина домоглася визнання не лише в Україні, але й за її межами. Твори Лесі Українки — скарбниця змісту і краси, естетичної сили. Вони — безсмертні, адже в них поетеса вклала свою душу.
Леся Українка писала на різні теми. Але була в неї одна, якій вона ніколи не зраджувала — тема боротьби. Боротьби за краще життя і долю народу, боротьби з собою, боротьби за кохання чи визнання… Мабуть, ці мотиви брали початок з самого Лесиного життя.
Багато творів Лесі Українки присвячено боротьбі за щастя народу. Поетеса постійно знаходиться у пошуках ідеалу борця за волю та справедливість. Дівчину завжди приваблювали неординарні люди, мужні і сильні духом. Можливо, тому що і вона належить саме до таких? Герої поезій Лесі Українки нічого не бояться, саме до них поетеса звертається зі словами:
Брати мої, нащадки Прометея
Вам не орел розшарпав груди горді —
Бридкі гадюки в серце уп’ялись…
Часто поезії Лесі являються автобіографічними. І це не дивно, адже у дівчини не завжди була можливість поспілкуватися з кимось, і саме вірші виступали у ролі щоденника. І в них ми знову переконуємося в тому, що дівчина не опускає рук:
Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
Чи пісня й думка кволі?
Леся не розділяє себе, свій народ та Україну. Тема любові до Батьківщини звучить у багатьох її творах. Вона прагне змінити життя своєї країни на краще, але, знову ж таки, розуміє, що одній їй не впоратися. Лесі Українці часто доводилося виїжджати на лікування за кордон, але
І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю….
Поетеса вважає, що людина не може бути щасливою на чужині. Саме це стверджує вона у драмі «Бояриня», де трагічний фінал уособлює духовну смерть людини, якій довелося покинути рідну землю.
Не може обминути у своїй творчості Леся Українка і тему кохання. Її поезії про любов чисті й ніжні, як саме це почуття. Найбільше мене вразила поема «Лісова пісня», де втілені, я вважаю, думки про кохання самої поетеси. У поемі вона утверджує силу цього почуття: воно сильніше за смерть, воно варте життя, бо без нього життя просто не може бути:
Ти душу дав мені, як гострий ніж
Дає вербовій тихий гілці голос.
Зовсім не дивно, що творчість Лесі Українки шанують і зараз. Вона була надзвичайно талановитою і щирою, була борцем і тонким ліриком, була справжньою патріоткою та вірною донькою України.
Варіант 4
На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несміло завела…
Леся Українка
Молоденька, слабенька, хвороблива Леся вийшла на шлях «ранньою весною і тихий спів несміло» заспівала. Але той «тихий спів» пролунав громосилим дзвоном, гучним спалахом, кликав стати «одважно до бою», вселяв віру в те, що настане жадана воля, яка дасть можливість людині дихати на повні груди.
У своїй поетичній творчості поетеса весь час була в пошуках ідеалу борця за щастя народне. Вона писала про минуле і свій час, її твори й зараз звучать по-сучасному. Вони підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили.
Це яскраво відбивається у поезії «Сопіга 8рет 8рего!» Великою втратою для Лесі Українки була смерть коханого — Сергія Мержинського, та й хвороба ні на мить не відпускала поетесу. Для неї світ — поле битви. Переповнена нестримною жагою до життя, вона проголошує у цій поезії своє життєве кредо:
Так! Я буду крізь сльози сміятись.
Серед лиха співати пісні.
Без надії таки сподіватись.
Буду жити! Геть думи сумні!
Безумовно, людина стає сильною тоді, коли усвідомить свою відповідальність за інших. Тому вірші Лесі Українки — це прекрасна школа життя, школа громадського обов’язку, школа виховання духовності, любові до рідного краю, виховання волі, впевненості в собі. Герої її творів — люди великого серця, незламного духу! Адже у них є зброя, нищівна, разюча, гостра — це слово.
Улюбленими образами Лесі Українки є «зірка провідна» і «весела весна». А художні символи «хмари осінні», «лихо», «кора льодова», «тьма» вказують на злиття особистого горя з всенародним. Але ні тіні відчаю! Який могутній титанічний дух! Справді, немає рівних Лесі Українці ні за творчим, ні за життєвим подвигом.
М. Рильський писав, що коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом, то найвідповідніше — боротьба. І це так! Поетеса все життя гартувала свою боротьбу кров’ю власного серця, і вона змужніла.
Силою й інтенсивністю пошуків поетеси сповнені й рядки вірша «Стояла я і слухала весну». Загальнолюдське й особисте поєднано в ідейній структурі поезії — кожна жінка має право мріяти, любити, радіти, сподіватись. Але у вірші відчувається лейтмотив смутку за тим довгоочікуваним щастям, про яке «весна співала, шепотіла, говорила». Але Леся Українка — не тільки замріяна жінка, вона й щирий патріот своєї батьківщини. У поезії «І все-таки до тебе думка лине» відчутний невпинний рух до свободи, що у неволі розкривається найповніше. Тому Леся Українка впевнена: слід не ридати, а боротись, «що сльози там, де навіть крові мало».
З гострим болем та моральним невдоволенням розповідає своїй Батьківщині ліричний герой страшну правду — багато в світі бачив він гніту і насилля, але такого як на Україні бачити не довелося. Через це страждає і сама поетеса. Хоча захоплюється доблестю, мужністю, лицарством свого народу, яке «гинуло в неволі, побивалось тяжко, шукаючи долі».
Саме про це мріємо й ми. Мріємо, що в серці кожного, хто сьогодні живе в Україні, запалає квітка щирої любові до своєї землі. І це буде найкращим пам’ятником геніальній поетесі України.