Українська література - шкільні твори - 2026

Історична минувшина України в поемі Лесі Українки «Бояриня»

Всі публікації щодо:
Українка Леся

«Бояриня» — драматична поема Лесі Українки. Це твір, який понад сімдесят років не друкувався через своє виразне національне спрямування. У драмі порівнюються суспільно-політичні умови України й Московщини XVII століття і підкреслюються їх очевидні розбіжності. Через образ Оксани поетеса розкриває одну з найтяжчих сторінок в історії України — період Руїни.

Тогочасні суспільно-політичні процеси виразно відтворюються в коротких репліках персонажів. Іван роздратовано сказав: «Лихий їх спокусив давати слово». Звідси стає зрозуміло, що не всі молоді українці сприймають позиції переяславських угод. Скарга Яхненка розкриває підле паплюження козацьких прав і вольностей: «Та там такі напасті, що крий Боже», «Всі ті воєводи один від одного не ліпші». Є в творі згадка і про невиправдані та безглузді дії гетьмана Дорошенко, який «татар на поміч приєднав і платить їм ясиром християнським».

Гетьманська Україна того часу мала республіканський устрій і була ніби протиставленням Московському царству з його феодально-кріпосницькою державою. Московщина дивилась на Україну як на свою колонію, дедалі більше обмежуючи українську автономію. Головна героїня драми тяжко переживає національне приниження: «Зломилася воля, Україна лягла під ноги Москві». Нещадне придушення Москвою будь-яких виявів українського національного духу породжує гнівний протест, спонукає козаків приєднатися до Дорошенка, який мріє повернути Україні незалежність від Росії та об’єднати українські землі під однією булавою.

Жінки в Україні здавна були значною громадською силою. їхня діяльність в ім’я рідного краю робили осмисленим усе життя. А «неможливість будь-якої самостійної патріотичної дії, а звідси — змертвіння національних коренів, гірке відчуття власної непотрібності України» наближували смерть. Таких жінок було багато. І вони, як і головна героїня твору, опинившись далеко від Батьківщини, тужили за нею, сумували. Місцеві звичаї були для них чужі і побут незрозумілий. Та найбільше гнітило те, що українців, які стали на царську службу, тримали за блазнів.

Твір Лесі Українки не втратив своєї актуальності і в наш час, коли йде розбудова вільної Української держави, відроджуються її мова, традиції, мораль. Гадаю, драма «Бояриня» допомагає свідомо обрати дорогу в майбутнє, стати на правильній позиції, щоб не допустити змертвіння національних коренів.