Українська література - шкільні твори - 2026

Тема гармонійного єднання людини з природою в поезіях Лесі Українки

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Познайомившись якось у дитинстві з віршами Лесі Українки, я уявила ніжну, струнку поетесу у вигляді чарівної красуні. Саме вона зачаровувала мене поетичними рядками, в яких було багато сонячного світла, весняної зелені. Подальше моє знайомство з її творчістю мене переконало в тому, що саме дитяча уява заклала фундаментальне сприйняття творів великої поетеси. Здається, жодного вірша у неї немає, де б не зверталася вона до природної краси. Складається враження, що вона злилася з природою, черпаючи з неї творчу силу, беручи живлющу наснагу.

Була весна, весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки…

Так описує вона весну, бо весна — це пора оновлення, це пора молодості, кохання, пробудження і цвітіння. Весна була найулюбленішою порою року Лесі Українки. Весняними мотивами наскрізь пройнята її творчість, бо вона жила надіями накраще, вона любила і творила.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов,

Те, що давномені співали мрії.

Поетеса використовувала також прийом паралелізму в ліриці. Велике значення для неї мала перемога народу у визвольній боротьбі, яка у віршах представлена «огнем блискавиці», що освітило «темну хмару», тобто неволю.

Темний гай вже забув зимування сумне І красує в зеленім наряді…

Як бачимо, творчість Лесі Українки є гармонійним поєднанням власних почуттів із віддзеркаленням їх у природних явищах. Але всеж таки найяскравіше представлена тема гармонії світу природи і людини у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Дії відбуваються на Поліссі в казковому лісовому царстві, коли весна пробуджує всіх від сну. Тут, де зустрічаються два світи: світ природи та світ людей. Головна героїня драми — Мавка — є уособленням лісової країни, людського кохання. Вона є дитиною природи, яка намагається поєднати ці два світи, примирити їх. Але домінанта людських вад спонукає її повернутися до всесвітнього початку — вона перетворюється в плакучу вербу. Прихід зими є сутністю людини, яка ще не готова до чистих відносин із природою, до вершинного, гармонійного злиття з нею.

Але в той же час у творчості Лесі Українки звучить надія на те, що в майбутньому вони порозуміються — ці дві стихії — людська і природна. І будуть вони черпати одна від одної сили життя, велич гармонії.