Українська література - шкільні твори - 2026

Поезія Лесі Українки — досвітній вогник серед темної ночі

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Варіант 1

Вставай, хто живий, в кого думкаповстала!

Година для праці настала!

Леся Українка — відома українська поетеса, справжнє ім’я якої, як відомо, Лариса Косач-Квітка. Але для української літератури вона — Леся Українка — геніальна, талановита людина, віддана патріотка, донька Прометея. Вважають, що у небесних просторах світової літератури горить яскравим блиском сузір’я української літератури, яке складається з творчості Т. Г. Шевченка, І. Франка та Лесі Українки.

Творчість Лесі Українки наповнена мотивами боротьби за долю українського народу, за власнежиття. Захворівши на важку, невиліковну на той час хворобу, Леся оптимістично дивилася вперед, творила шедеври.

Так, я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Мені здається, що в цих словах вся Леся — вся її сила волі, все творче натхнення. Талановита від природи: гарно грала на фортепіано, малювала, вишивала, співала — все це потім втілювала поетеса у віршованих рядках. Любила вона всім серцем людей, жила і творила заради них.

Леся Українка багато читала, багато чого знала, тому творчість її різноманітна і багатопланова. На той час вважалося, що жінки створені лише для сім’ї, домашнього господарства. Не захотіла погоджуватися із цим мужня доньки Прометея і довела читачам усього світу, що вона жінка і талановита поетеса водночас. Її творчість, мов незабутній вогник, освітила нам шлях у майбутнє. В її скарбниці чимало творів, які є автобіографічними, які розкривають сутність творчості поетеси, значення художнього слова взагалі («Contra spem spero»). Ніжні, пестливі слова заколисують дитину («Колискова»), гарні й неповторні — розкривають красу рідного краю («Красо України, Подолля!»), безліч віршів надихають український народ на боротьбу проти неволі («Скрізь плач, і стогін, і ридання»).

Леся Українка написала також багато поем, де піднімає і оригінально інтерпретує теми світової літератури: «Касандра», «Камінний господар», «Бояриня», «Одержима», «Оргія» і тощо.

Безліч її творів коштовним камінням оздоблює нашу українську літературу XIX ст. Творчість Лесі Українки була високо оцінена. Всю себе вона віддала служінню поетичному слову. Як справжній митець Леся жила ним і благословила у безсмертне майбутнє — недосяжно геніальне, безмежно талановите.

І ми, читачі, схиляємо голови перед її талантом.

Варіант 2

Леся Українка — видатна українська поетеса. Її твори є окрасою української літератури. І їх значення полягає не тільки в їх милозвучності, змістовності й досконалості.

Леся Українка була не лише художником слова, а й видатним громадським діячем і просто щирим патріотом. Вона бачила, у яких тяжких умовах опинились український народ і українська мова, адже XIX ст. було багате на всілякі заборони та утиски. І вона, як і багато інших митців, говорила про ці труднощі. Але, на відміну відбільшості, Леся Українка не плакала над недолею України, а кликала до боротьби за її волю. Вона розуміла, що лише скарги на долю аж ніяк не полегшать становище:

Ті сльози розтроюдять рани,

Загоїтись їм недадуть,

Заржавіють від сліз кайдани,

Самі ж ніколи не спадуть!

Поетеса була впевнена, що тільки вперта боротьба, тільки активна діяльність можуть допомогти українському народові. Тому вона закликає до рішучих дій, до напруженої праці в ім’я України:

Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам вороття!

Берімось краще до роботи,

Змагаймось за нове життя!

Такий заклик був украй необхідним у часи Лесі Українки. Тоді багато хто розчарувався, втратив віру в можливість визволення України. У суспільстві і в поезії панував настрій розгубленості й безсилості, викликаний численними заборонами щодо української мови. Тому українській інтелігенції був потрібен лідер, який би покликав за собою, підняв дух і додав сил. Саме таку роль і відіграла в суспільстві поезія Лесі Українки, яка додавала читачам і слухачам бадьорості й віри в себе. Один із сучасників поетеси так описував її вплив на тих, хто слухав її вірші: «Кожне слово полум’яної поетеси, кожен жест її горів і кликав до борні, і тепер перед нами стояла уже не слаба змучена постать, а всевладний титан…»

Особливого значення набув вірш Лесі Українки «Досвітні огні». У ньому алегорично змальовано тяжке становище народу: «Хто спить, хто не спить — покорись темній силі!» Гноблення, утиски, визискування поетеса представляє в образі чорної ночі, де немає жодного вогника. І атмосфера в країні, на думку авторки, справді загрозлива:

Навколо темнота тяжка,

Навколо все спить, як в могилі.

Але у Лесі Українки вистачило мужності не опустити руки. Вона сама не падає духом і кличе до боротьби інших:

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!

Година для праці настала!

Не бійся досвітньої мли, —

Досвітній вогонь запали,

Коли ще зоря не заграла.

Авторка вірить у перемогу, тому вона говорить не про суцільну темряву, а про досвітню млу, за якою обов’язково має прийти світанок. Своє завдання поетеса бачить у тому, щоб наблизити його, прискорити прихід світлого дня для українського народу. І з цим завданням Леся Українка блискуче впоралась, адже її вірші надихали людейна працю заради України, будили їх з тяжкого сну зневіри, підтримували віру в перемогу. Тому поезію Лесі Українки з повним правом можна назвати досвітнім вогником серед темної ночі страждань і безсилля. Адже, зрештою, є і її доля праці в тому, що для України нарешті настав день свободи, світання якого провіщала ця талановита поетеса.