Українська література - шкільні твори - 2026

Ідейна своєрідність поезії-заклику «Скрізь плач, і стогін, і ридання…»

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Внесок Лесі Українки у розвиток української літератури та культури взагалі неможливо переоцінити. На мою думку, талановита письменниця зробила надзвичайно багато і для розвитку національної самосвідомості в Україні, і для розвитку народної громадянсько-політичної думки.

Велика частина творів авторки присвячена саме її суспільним поглядам. Як на мене, ставлення Лесі Українки до завдання письменника є надзвичайно правильним та гідним поваги. Вона не сприймає літературу як щось легке, розважальне та повсякденне. Талановита письменниця впевнена, що за допомогою літератури можна зробити надзвичайно багато для свого народу, можна якщо не змінити ситуацію у суспільстві, то принаймні вплинути на свідомість своїх співвітчизників, вселити у них віру у краще майбутнє, прагнення свободи, щастя та духовного розвитку, прагнення разом здобути щасливе майбутнє для своєї Батьківщини.

Одним із подібних творів є поезія «Скрізь плач, і стогін, і ридання…». У цій надзвичайно емоційній та палкій поезії авторка не прикрашає сучасну їй ситуацію, у якій опинився її народ. Вона визнає, що становище українців не найкраще, проте вона вірить у можливість позитивних змін, вона впевнена у їх необхідності.

Змальовуючи пригнічення та гноблення українського народу, Леся Українка наголошує, що ставлення людей до своєї долі здебільшого пасивне. Талановита

авторка вважає, що пасивне ставлення до життя, до майбутнього свого та своєї нації є неприпустимим, вона відчуває біль та розпач, висловлюючи свою думку, що таке ставлення є тупіковим, воно не може привести до позитивних змін доти, доки люди самі не почнуть діяти:

З плачем ждемо тії години.

Коли спадуть кайдани з нас.

Заржавіють від сліз кайдани.

Самі ж ніколи не спадуть!

Поезія «Скрізь плач, і стогін, і ридання…» є палким закликом до активних дій. Леся Українка, яка власним прикладом, мабуть, може якнайкраще довести необхідність постійної дії, тяжко переживає пригнічений стан рідного народу, їй не байдуже його майбутнє, не байдуже й теперіпінє, але вона стверджує, що марні страждання та нарікання на тяжку долю не можуть принести щастя у майбутньому. Тільки наполеглива та постійна праця здатна вплинути на долю людини або народу. Авторка закликає усіх своїх співвітчизників до такої праці.

Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам вороття!

Берімось краще до роботи.

Змагаймось за нове життя!

Я думаю, що суспільно-політична позиція Лесі Українки зрозуміла та близька багатьом її сучасникам, зрозуміла і близька багатьом людям сьогодення. Її заклик є актуальним і зараз. Я вважаю, що талант, віра у найкраще, палкий патріотизм та громадянська активність цієї мужньої жінки варта справжнього захоплення.