Українська література - шкільні твори - 2026

«І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь» Леся Українка поліглотом

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Лариса Петрівна Косач — Леся Українка — окраса і гордість української нації, одна з фундаторів нової української літератури.

Очевидно, правдиво буде сказати, що Леся вся була складена із суцільних захоплень. І це чудово, чудово тому, що всі її захоплення чисті, світлі й благородні, одним словом, високі. Вона захоплювалася рідними краєвидами, мелодійністю української мови, гармонією нашої пісні, величчю Шевченкового «Кобзаря», віртуозністю гри кобзарів, самобутністю волинської вишивки, обдарованістю рідного народу, його героїчною історією.

Але Леся й «чужому научалась»: на 12-му році життя вона під керівництвом матері вивчала відразу дві іноземні мови — німецьку та французьку. Дівчинка взялася до цієї справи з таким запалом, що вже через рік могла майже без словника вільно читати книжки, написані цими мовами. А далі вона опанувала, окрім німецької та французької, польську, а також давньогрецьку і латинську. За рік до смерті почала вивчати ще й іспанську, бо хотіла знати всі головні європейські мови. І вивчила їх так, що без найменших труднощів студіювала на них серйозні наукові праці. Її листи буквально пересипані реченнями і фразами з перших чотирьох мов у цьому переліку. Їх вона знала найкраще. Рівень вправності, досконалості Лесі у вивченні мов сягнув так далеко, що вже через кілька років вона починає перекладати з них на українську і навпаки. Згодом Леся Українка самотужки опанувала італійську, болгарську, а за допомогою вчительки й англійську, хоча будучи самокритичною, вважала, що вона цієї мови як слід не знає.

Перебуваючи в країнах Західної Європи, письменниця вільно контактувала з іноземцями на всіх європейських мовах. Могла порозумітися і чеською, і грузинською, і навіть трохи знала арабську.

Одним словом, наша Леся була поліглотом і досі залишається взірцем того, як завдяки наполегливості за короткий час можна самотужки оволодіти десятком мов, щоб почувати себе вільною людиною у спілкуванні з чужинцями.