Українська література - шкільні твори - 2026

Лісова пісня Лесі Українки - прекрасна казка про любов і зраду

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Варіант 1

I. «Лісова пісня» Лесі Українки — шедевр української драматургії. («Лісова пісня» — це багатопланова філософська драма-феєрія, що чарувала, чарує і, сподіваюсь, чаруватиме світову громадськість. За її мотивами створено спектаклі, фільм, балет. Твір цей — шедевр драматургії).

II. Казковий світ Полісся у «Лісовій пісні» Лесі Українки.

1. Жанр твору. («Лісова пісня» — це проблемно-філософська драма-феєрія — неповторно прекрасна казка. Світова література не знає іншої драми такого роду, яка б за яскравістю образів, за повнотою відтворення єдності людини і природи порівнювалася з цим твором Лесі Українки).

2. Основна проблема «Лісової пісні». (В основі драми-феєрії лежить проблема боротьби за вільне, творче, духовно багате життя, незгасаюча людська мрія про щастя).

3. Сюжет і композиція «Лісової пісні». (В основі сюжету твору лежить гострий соціально-психологічний конфлікт: мрія і дійсність, невідповідність дійсності поетичній мрії героїні, любов та зрада. Авторка показує багату, обдаровану натуру Мавки і людську обмеженість і бездуховність, з якими зіткнулася лісова істота. Конфлікт розкривається через взаємодію реальних і казкових образів. Це своєрідне переплетення життя природи з життям людини).

4. Соціальний конфлікт драми-феєрії. (Заради збільшення господарських статків своєї родини мати нехтує сильними взаємними почуттями двох молодих сердець, намагається будь-якою ціною розлучити закоханих).

5. Образи Лукаша і Мавки — уявлення Лесі Українки про людину. (Обидва герої мають риси вимріяної поетесою людини. Донька лісу Мавка і селянський син Лукаш борються за своє щастя. Але Лукашеве щастя недовге. Лукаш зрадив свої почуття, пішов проти природи — а значить, втратив радість, любов і, зрештою, людську подобу).

III. Джерела драми-феєрії. (Поетеса змальовує казкові образи такими, якими вигадала їх людська фантазія. Реальне життя і його своєрідне відображення в усній народній творчості — це головне джерело твору, яким поетеса вчить нас любити природу, пізнавати її закони, берегти).

Варіант 2

Леся Українка майстерно володіла і віршованою, і прозовою мовою. Геніальній поетесі скорялися всі три роди літератури: лірика, епос, драма. Та все ж таки драма посідала у її творчості провідне місце. Сюжети її драматичних творів охоплюють історію всього людства, а змістом стає боротьба ідей, розкол світоглядів, розвінчання войовничого індивідуалізму, краса високих людських почуттів, прагнень і духовна свобода.

У "Лісовій пісні" Леся Українка поєднала фантазію з дійсністю, буденне життя із світлими поетичними мріями. Цікаво, що всіх неказкових героїв узято безпосередньо із життя, змальовано з тих людей, яких Леся добре знала. А казкових героїв вона змалювала такими, як їх створила людська фантазія. У цю драму-феєрію поетеса вклала "цвіт душі" і вилила з свого серця "те, що не вмирає". "Лісова пісня" - це гімн природі і красі людських почуттів - коханню і вірності.

Місце дії поеми - густий предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галявина з плакучою березою і з великим крислатим дубом. Тиховодне лісове озеро оточене густим очеретом та рогозом, вкрите ряскою, лататтям.

Рання весна, природа ще спить, але у всьому відчувається чекання якогось поштовху, щоб відбулося чудесне пробудження. 1 ось звучить голос Лукашевої сопілки - "ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі". Прокидається лісова красуня Мавка, і їй здається, що "весна ще так ніколи не співала, як отепер".

Лукаш вподобав Мавку, а вона полюбила його назавжди. Зародилося кохання молодих сердець, і забуяла від радості природа. На голос Лукашевої "веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, глод соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти", "вітер поривчасто зітхає", а солов’ї "весільним співом дзвонять".

Але на зміну весні приходить літо із його щоденними турботами. До лісу прийшли люди. І ось на галявині біля озера поставлено вже хату, засаджено город, гуси каламутять колись чисті та спокійні води озера. Трава викошена, висушена і складена під дубом у стіжок. На лісових галявинах пасеться худоба, і чекає серпа вистигла нивка пшениці. Люди вдерлися в лоно природи із своєю вічною суєтою, принесли з собою злидні, чвари, користолюбство. Та в ім’я своєї великої любові Мавка добровільно пішла до людей, "покинула високе верховіття і низько на дрібні стежки спустилась": пасла корів, дерево носила на хату, городину садила, ниву засівала, під хатою квітник розвела. Та хоч би як старалася Мавка, вона так і не змогла догодити сварливій, жадібній, жорстокій матері Лукаша. Та й сам Лукаш уже не впевнений у своєму коханні до Мавки й одружується з Кмлиною, яку вибрала йому мати.

Спливає літо. Надходить і коханню кінець. Мовчить сопілка, немає більше для неї пісень, в’яне поезія в душі Лукаша, гине в ньому все високе і хороше.

У такому стані людина може перетворитися на звіра чи взагалі загинути. Лукаш мав у руках щастя, та не зумів оцінити й утримати його. Він зрадив кохання, а значить знищив свою душу, занапастив життя, яке могло б бути довгим і щасливим.