Українська література - шкільні твори - 2024

Розвінчання романтики революції (за новелою М. Хвильового «Я (Романтика)»

Всі публікації щодо:
Хвильовий Микола

I. Далека мета романтика революції. (Герой новели М. Хвильового — романтик революції. Заради своєї далекої мети — «загірної комуни» — він здатен розтоптати всі людські почуття в своїй душі, відібрати життя у сотень, тисяч людей. Навіть вбивство власної матері, яка могла вгамувати його біль, була для героя уособленням тихого спокою, повинно слугувати далекій нереальній меті).

II. Члени «чорного трибуналу революції» — уособлення звірячого обличчя революційних перетворень у будь-якому суспільстві. (Історія розвитку людства вчить нас, що революції в усі віки і в будь-якому суспільстві не обходилися без крові і смертей. Найбільша, найблагородніша справа не варта однієї дитячої сльози, а бурхливі хвилі революції виносять на поверхню людей з низькими інстинктами і вбогими душами, які заради своєї мети підуть на все).

1. Доктор Гагабат — приклад звірячого інстинкту, жорстокості, цинізму. (Серед небагатьох героїв новели доктор Гагабат вирізняється своєю патологічною жорстокістю і диким цинізмом. У його душі не залишилося жодної іскорки людяності, співчуття до невинних жертв. Людське життя для нього не варте навіть тієї кулі, яку витрачають на вбиветво. Автор не розкриває перед нами професії цього героя, називає його «доктор». Невже Тагабат лікар? Тоді те, що відбувається, ще страшніше. Доктор Тагабат — втілення частини душі героя — жорстокої, звірячої, цинічної).

2. Андрюша — втілення «кволої волі» романтика революції. (Андрюша — молодий боєць революції — випадково потрапив у члени революційного трибуналу. Він ще не втратив совісті й людяності, не хоче підписувати смертні вироки невинним жертвам, але його квола воля не здатна опиратися волі інших членів «чорного трибуналу революції». Він не боїться вмерти на полі бою, але його намагання вирватися з цього зачарованого чотирикутника ні до чого не приводять. Цей герой — втілення ще однієї частинки розчахнутої душі головного героя твору).

3. Дегенерат — «сторож» душі і майбутнє романтика революції. (Цей герой не має імені. Автор показує нам тільки його суть: бездумна, тупа і жорстока покора життєвим обставинам. Дегенерат не здатен самостійно приймати рішення. Він просто сторож, машина для виконання вироків. З часом з очей героя спаде романтична полуда, і він сам перетвориться на бездушний механізм, гвинтик революції).

4. Мати — уособлення світлої частини душі героя, його совісті, людяності. (Герой мучиться, шукає притулку, захисту своїй змученій душі і знаходить його біля матері. Материнські сльози, тихий сум очищають героя, хоч на якусь мить дають йому відчути, що він іще людина. Убивши матір, романтик революції убиває в собі світлу частину душі, залишки совісті, людяності, зрікається того, що ще могло б наповнити його життя радістю і сподіванням на краще. Убивство матері — це свідчення неможливості поєднання революційних ідей і загальнолюдських цінностей).

III. Доля головного героя — це результат фанатичної віри у примарні ідеали. (Доктор Тагабат, Андрюша, дегенерат, мати Марія — це уособлення різних частин розчахнутої душі героя-романтика революції. Він ще здатен відчувати не тільки ненависть. Але фанатична віра в майбутню загірну комуну вбиває останні іскри людських якостей героя, перетворює його на звіра).