Українська література - шкільні твори - 2026

«Я вклав у цей твір всі свої сили» (Ю. Яновський та його роман «Вершники»)

I. «Роман «Вершники» — вершина, апофеоз, природний наслідок напруженого творчого розвитку митця». (Олесь Гончар) (Юрій Яновський романом «Вершники» не прагнув «реабілітувати» себе в очах критики після виходу твору «Чотири шаблі», який розцінили не просто як творчу невдачу письменника, а як ідейну поразку. Роман «Вершники» Юрій Яновський писав, коли талант митця піднявся на якісно новий рівень).

II. «Ю. Яновський — український Гомер» (газета «Юманіте»).

1. Висока оцінка роману. (Спілка письменників, товариші по перу, критики із захопленням зустріли новий роман письменника. В. Вишневський, Мате Залка відзначили новаторський підхід українського прозаїка, стислість і яскравість його епопеї).

2. Задум і робота Ю. Японського над романом. (Ю. Яновський дуже уважно збирав і вивчав матеріал, що міг знадобитися під час роботи над книгою. Він знайомився з історичними документами і спогадами учасників боїв, багато подорожував, ретельно занотовував враження від побаченого і почутого).

3. Композиція роману. (Роман складається з восьми новел і відкривається новелою «Подвійне коло». Шабельний бій у степу під Компаніївкою — це згусток драматичних колізій громадянської війни, яка розвела по різні боки барикади рідних братів Половців. Ворожнеча між членами родини не є відступом письменника від правди життя. Громадянська війна зводила віч-на-віч у смертельному бою батька і сина, родичів, чоловіка і дружину).

4. Новаторство Ю. Яновського. (Величезну роль у творі відіграє природа. Вона є по суті ще одним героєм роману. Письменник показує одночасно і зміни в природі, і зміни подій. Цей прийом близький до українського фольклору; має місце така «синхронність» і у «Слові о полку Ігоревім». Письменник вдається і до своєрідного «монтажу», «перемикання» дії. Повість схожа на кіносценарій).

III. «Вершники» — це натхненна пісня митця. (Народжувався новий світ, а сили для свого народження він обрав зі смертей тисяч і тисяч. Неначе величезний бездумний МОЛОХ, цей світ пожирав життя людей, руйнував їхні долі, калічив душі. Ю. Яновський намагався оспівувати це народження, але не зміг заглушити свій голос, спрямувати його у потрібне русло. Він перш за все показав трагедію народу, який був втягнутий у братовбивчу громадянську війну, трагедію матері, яка втратила трьох своїх синів-богатирів, трагедію роду, який втрачає свої найсильніші гілки. Письменник залишив своїх героїв у передчутті дороги, а якою вона була для чесних і порядних людей, ми вже знаємо з історії).