Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Нема, пропав, помер гріх за п’єсою Володимира Винниченка «Гріх»
Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир
Варіант 1
Головна героїня п’єси В. Винниченка, дівчина Марія, — «років 26. Постать гнучка, ходить легко, але немов недбало. Манера балакати насмішкувата». Вона не просто дивує, а інколи навіть шокує своїми екстравагантними вчинками. Це і відверте глузування над Ніною, подругою, якій Марія придумала неприємне прізвисько «Муфта», і прикурювання цигарок від лампадки, і бажання спокусити монаха, який сам себе прирік на ув’язнення до кінця життя у темній келії за вбивство трьох людей, і бажання перевірити, яким коханцем буде Нінин чоловік, і багато іншого.
Здається, Марії невідоме почуття сорому і страху. Вона живе немов у власному світі, в якому немає місця загальноприйнятим моральним нормам і етичним законам. Але дуже швидко стає зрозумілим, що її поведінка — це лише оболонка. А що ж ховається під нею?
Марія шокує своїх співрозмовників спогадами про минулі гріхи: «Я чоловіка свого під самим носом зраджувала з близьким його другом». Навіть про такий великий гріх, як війна, дівчина говорить підкреслено насмішкувато і глузливо: «вривається одна купа людей до других і — лусь! хрясь! бах! — убивають, грабують, насилують, катують. А потім сидять собі, сміються, п’ють, співають, вихваляються».
Та вона теж збирається йти на фронт, бо саме ця «купа людей» вбила її чоловіка. Можливо, дівчина бажає своїм вчинком спокутувати гріхи перед людиною, яка її сильно кохала і свідомо пішла на смерть, не витримавши складних стосунків. А, можливо, героїня просто бажала втекти від своїх почуттів до чоловіка Ніни Івана, втекти від самої себе. Адже вона добре усвідомлювала, що якщо Іван покине свою жінку заради Марії, вона розіб’є серце своїй подрузі.
Добре видно, що за бравадою зухвалих слів та вчинків, за маскою аморальності ховається проста жінка зі своїми слабкостями, яка добре усвідомлює, що вона грішниця і її чекає неминуча розплата за гріхи. Та коли Марію разом з її товаришами-революціонерами заарештували, вона стала для інших прикладом нескореності, гідності і витримки. На жаль, її розчавлена, сплюндрована слідчим сталінським душа не витримала мук. Марія позбулася життя самогубством, і це стало ціною, яку вона заплатила за всі провини.
Ніхто не має права засуджувати іншу людину, бо всі ми не ідеальні, всі ми грішні душі. Але те засудження, яке можна побачити у п’єсі В. Винниченка «Гріх», допомагає людям усвідомлювати, що, як не старайся, а від себе не втечеш, і за свої вчинки рано чи пізно доведеться відповідати. А найсуворіший суддя для кожної людини — це її сумління.
Варіант 2
Що таке гріх? Де шукати тонку грань між праведним і грішним? І чи є вона взагалі? Який гріх є найтяжчим? На ці та інші питання намагався знайти відповіді В. Винниченко у п’єсі «Гріх». Вустами головної героїні автор говорит, що безгрішна людина — «…солоденька мамалиґа…, не здатна ні на який гріх. А значить, і ні на яку святість».
Марія, дівчина «…років 26… Постать гнучка, ходить легко, але немов недбало. Манера балакати насмішкувата…», — головна героїня п’єси. Вона дивує, а подекуди навіть шокує нас своєю «екстравагантністю». Прикурена від лампадки цигарка, відверте глузування над подругою Ніною, якій Марія придумала образливе прізвисько — Муфта, бажання спокусити монаха, що за вбивство трьох людей прирік сам себе на довічне ув’язнення у темній келії, заяви про те, що вона збирається перевірити, який коханець вийде з Муфтиного чоловіка…
Здається, дівчині не відоме почуття страху. Вона ніби живе у власному світі, де немає місця загальноприйнятим морально-етичним законам. Але ми розуміємо, що на обличчі Марії — маска. А що героїня ховає під нею?
Героїня шокує своїх співрозмовників розповідями про свої минулі гріхи як от: «Я чоловіка свого під самим носом зраджувала з близьким його другом». Навіть про глобальний гріх, війну, вона говорить підкреслено глузливо й насмішкувато: «… вривається одна купа людей до других і — лусь! хрясь! бах! — убивають, грабують, насилують, катують. А потім сидять собі, сміються, п’ють, співають, вихваляються».
Марія збирається йти на фронт. Але чому? Адже війна вже забрала життя її чоловіка. На мою думку, цим вчинком дівчина намагається спокутувати свій гріх перед людиною, яка її по-справжньому кохала, але, не витримавши складних стосунків, свідомо пішла на смерть. А можливо, Марія прагне втекти від самої себе, від своїх почуттів до Івана, чоловіка Муфти? Вона усвідомлює, що розіб’є серце подрузі, якщо Іван покине дружину заради Марії. Тому, як бачимо, за маскою аморальності та бравадою зухвалих слів сховалася слабка жінка, яка усвідомлює, що вона — грішниця, і розплата за гріхи — неминуча.
Коли заарештували Марію разом з товаришами-революціонерами, героїня п’єси стала прикладом витримки, гідності, нескореності для інших. Але слідчий Сталінських знайшов ахілесову п’яту дівчини. Хворий на сухоти Іван, якого щиро кохала Марія, не витримав би тюремного ув’язнення. І, бажаючи врятувати його, героїня виказала місце схову друкарні. Революціонерів звільнено. Але натомість Марія потрапила у тенета шантажу Сталінського. Боячись бути викритою перед товаришами, дівчина змушена робити все нові бридкі проступки. Але й цього мало Сталінському. Він забажав поїхати з Марією в Крим «на відпочинок». Для дівчини цей гріх був останньою краплею, що переповнила чашу терпіння героїні. Душа її, сплюндрована, розчавлена слідчим Сталінським, не витримала цих мук. І ціною, яку заплатила Марія за всі свої провини, було самовбивство, а його, як відомо, християни вважають найтяжчим гріхом.
Ніхто не має права судити іншу людину, бо всі ми — грішні душі. Але п’єса В. Винничека «Гріх» допомогла мені усвідомити те, що від себе не втечеш, і рано чи пізно доведеться відповідати за свої вчинки. Але найсуворіший наш суддя — власна совість і сумління.
