Українська література - шкільні твори - 2026

Мій улюблений герой в оповіданні в. Винниченка «федько-халамидник»

Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир

Моїм улюбленим героєм є Федько. Мені він сподобався з першихрядків оповідання. Це надзвичайно швидкий хлопець, у його голові завжди багатоякихось ідей, він лідер серед однолітків. Незважаючи на його розбишацькийхарактер, хлопці тяглися до нього, їм було цікаво з Федьком. Вражає сміливістьхлопця, коли він не побоявся перейти на інший берег річки по крижинам, які весьчас рухалися. Федько завжди говорить правду, навіть коли знає, що батько будебити ременем.

Хлопці не дружили, але коли Толя потрапив у льодяну пастку, Федько не роздумуючи кинувся йому на допомогу й врятував життя.

Він ніколи не видавав своїх друзів, не кажучи вже про зраду.

Федько був халамидником лише зовні. Душа в нього була прекрасною, чесною та порядною. На жаль, хлопчик загинув. Мені здається, що коли б Федькозалишився жити, з нього вийшла б чудова людина.

II варіант

Нещодавно я прочитала оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» і зрозуміла, що відтепер мій улюблений герой — Федько.

Це відомий на всю округу розбишака, щодня на нього хтосьскаржиться батькам: то він шибку з рогатки виб’є, то діжку переверне з дощовоюводою, то синця комусь поставить, то змія відбере. Коли читаєш перші сторінкитвору, здається, що Федько — злий, жорстокий хлопець.

Але поволі стає зрозуміло, що насправді він веселий, жвавий, сміливий, здатний на цікаву вигадку. Федько ніколи не видає


товаришів і мужньо переносить батькові побої. А ще завждикаже правду.

Іграми та справами вуличної компанії, де верховодить Федько-халамидник, цікавиться панський син Толя — дитина ніжна, хвороблива, квола.Він поступається їм у всьому — силі, спритності, хоробрості, але беретьсязмагатися з Федьком у переході через річку по кризі. Він неправильнорозраховує свої можливості, розгублюється і мало не гине. Ось тут і стаєзрозуміло, що Федько, отой халамидник, здатний на героїчний вчинок. Ризикуючивласним життям, він врятовує Толю. Але той замість подяки звинувачує свогорятівника в тому, що він заманив його на річку і штовхнув на кригу, бо боїтьсяпокарання батьків. Ніхто навіть не намагався розібратись, чи правду сказавпанич. В результаті змерзлий, бо впав у холодну воду, та ще й побитий розгніванимбатьком Федько тяжко захворів і невдовзі помер.

Меніщиро жаль цього гарного хлопчика, і якщо б у мене була така можливість, я бнаписала зовсім інший кінець цього оповідання.