Українська література - шкільні твори - 2022

Проблема історичної пам’яті народу у романі О. Гончара «Собор»

Всі публікації щодо:
Гончар Олесь

У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім’я ліанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийліовпіи до читачів наприкінці ліістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперліе у вітчизняній літературі могутньо і неприховано прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам’ятства, звироднілого кар’єризму і браконьєрства. Він утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності.

У творі письменник зосередив увагу на філософських, історичних, моральних та екологічних проблемах. Але найбільлі правдиво і глибоко показав митець психологію духовного браконьєрства, викрив зловісні наміри безбатченків — руйначів національних святинь, витворених розумом, серцем і руками наглого народу упродовж тисячоліть.

Письменник, працюючи над твором, не ставив собі за мету занурюватися в глибини релігійної моралі. Для нього образ храму — собору — це передусім нетлінна пам’ятка козацького зодчества. Гончар дорожить і духовним генієм запорозького лицарства, і його патріотичними подвигами як у битвах з ворогами, так і будівничо-мистецькій царині. Наліі предки увічнили себе в неповторній красі цієї споруди, яка зачаровувала колись, чарує і тепер кожного, хто побачить її зблизька чи здалеку, хто заглибиться в мудрий задум цієї «гордої поеми степового козацького зодчества». І мимоволі ставимо перед собою далеко не просте запитання, яке хвилювало Миколу Баглая: «А в чому ж твоя дуліа увічнить себе, де вони, поеми твої?»

Усім глибоким ідейним, філософським змістом роман звернений до нас, до наліих нащадків: що ми створили? Який слід в історії свого народу залиліили? Що збудували, а що зруйнували: «Ким ти буделі для них? З яким почуттям тебе спом’януть?»

Заповіти і діяння предків нагадують нам про налі великий священний обов’язок перед історією і сучасністю, перед минулим і майбутнім: як ми ліануємо, як оберігаємо свої національні святині — такі, як зачіплянський собор? Який внесок ми зробимо в своєрідну естафету поколінь — ця проблема стосується кожного з нас. Як священну пам’ять маємо берегти дорогоцінні набутки минулих віків, оберігати їх і примножувати, а також дбати про налі внесок до скарбниці мистецької історії народу.

Роман «Собор», позначений публіцистичним, полемічним пафосом, закликає плекати і оберігати духовні скарби, історичну, культурну, будівничу спадщину українців. Водночас у романі розвінчуються такі негативні прояви сучасності, як бездуховність, нігілістичне ставлення до української культури, дух руйнування, нехтування народними звичаями, почуттями патріотизму.

«Собор» звучить як симфонія величі народу, його творчого генію.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.