Українська література - шкільні твори - 2021

Митець - не вождь і не Месія (за творчістю О. Гончара і О. Довженка)

Всі публікації щодо:
Гончар Олесь
Довженко Олександр

«Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети», — сказав якось в одному зі своїх творів поет Євген Маланюк, маючи на увазі українців. Справді, так уже склалося, що ми найбільше довіряємо митцям, які й об’єднують націю, і ведуть її за собою. Донедавна більшість людей свято вірили друкованому слову, схиляли голови перед ним, намагалися будувати своє життя за прикладами з життя літературних героїв.

Але яким би розумним, талановитим, навіть геніальним не був письменник, — не треба забувати, що він тільки людина. Він може писати з примусу і заробляючи на шматок хліба дітям, він може помилятися і вірити в облудні ідеї. Його твори можуть бути актуальними тільки в певний період історії чи відповідати вимогам часу і влади.

Варто тільки згадати твір геніального українського митця Олександра Довженка «Поема про море». Головним героєм цього твору, за словами самого автора, є «многотисячний персоніфікований колектив будівників епохи початку великих робіт», з яким захватом Довженко пише про «диригента велетенського оркестру» будівельника Сергія Михайловича Аристархова, про трудове піднесення простих робітників. Митець такого рівня не міг не розуміти, що штучні моря на рівнині України — це загибель тисяч гектарів найкращих у світі чор

ноземів, над якими природа трудилася мільйони років. Це загибель тисяч сіл, селищ і містечок із їхньою історією, з пам’яттю. Неперевезені будинки, храми, могили предків назавжди підуть під воду, а мілке море з часом перетвориться на гниле болото, у якому гинутиме все живе. І про це, швидше за все, здогадувався письменник. То чому ж він оспівував цю новобудову, чому засуджував людей, які з останніх сил трималися за свої дворища? Чим для Довженка був цей твір, і чи маємо ми право зараз засуджувати митця?

О. Довженко опоетизував будівництво штучних морів, а О. Гончар у своєму романі «Собор» показав, що ті будівники були браконьєрами, руйнівниками української землі. А правда десь посередині. Моря створювалися, щоб накопичити достатньо води для роботи турбін електростанцій. Прогрес держави, розвиток економіки неможливі без електроенергії.

о. Гончар у романі «Собор» не відмовляється від прогресу, але закликає своїх співвітчизників робити все з любов’ю, з розумом, передбачати можливі наслідки, не бути браконьєрами на власній землі.

Я не хочу порівнювати творчість Довженка і Гончара — цих двох талановитих українських письменників. Гим більше, що і Гончар довгі роки був улюбленцем системи влади, яку оспівував і всіляко підтримував. Я хочу сказати, що поети не повинні бути вождями народу. Пророками — так! Учителями — так! Тільки не вождями! У них свій світ, який часто не має нічого спільного з реальністю.

Тож нам треба мати здоровий глузд, не плутати мрії поета і дійсність та не перекладати на плечі митця відповідальність перед майбутнім за все, що відбувається зараз і відбувалося раніше.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.