Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Творчі роботи наших відвідувачів

Кобзар… Шевченко… Тарас…

Ти гордість для нас

З дитинства сам`ого;

І не знайти ні одного

В цілому світі українця,

Який б з початку до кінця

Не знав жодного твого вірша,

Кровавих рядків твого пера…

Ти писав тоді, коли хворів,

Коли здавалось, що зустрів

Ти смерть; коли часом радів

І серцем в свою Україну летів;

Коли ти був у засланні,

У цій нестерпній для душі тюрмі,

Де писати суворо забороняли,

Душі малу відраду відбирали…

Рядки твої написані серця кров’ю

І сповнені безмежною любов’ю

До рідної твоєї Батьківщини,

До матері нещасної й дитини…

У твоїх віршах краса без краю:

Лани, степи, далекі небокраї.

Ти любив пейзажі України,

Любив галас великої родини

І, мабуть, дуже сумував,

Що своєї власної не мав.

Та у тебе родина велика була –

Україна прекрасна, кохана твоя.

Ти їй усе, що мав віддав,

Навіть життя своє подарував

І присвятив боротьбі за волю

Свої вірші, свою нещасну долю.

На рядках твого „Кобзаря“

Зображена непроста твоя душа,

Твої мрії, біль, розчарування,

Печаль і радість, і кохання…

Рядки віршів – власні твої почуття,

Те, чого бажала скривджена душа.

Вони омиті сльозами хлопчака,

Безправного малого кріпака,

Сльозами арештанта сміливого

І сина України незрадливого.

Тому не дивно, що усі,

Великі і малі, знають твої вірші,

Що Українцем великим називають

І ніколи тебе не забувають

У сім’ї великій, сім’ї вольній новій,

Пом’янути незлим, тихим словом.

Надежда Ковтан