Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Творчі роботи наших відвідувачів

Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року

Автор: Олена Акульшина

Мій улюблений твір „І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…“ Тараса Григоровича Шевченка

Безсмертне ім’я Т. Шевченка, його неповторні твори ось уже півтора століття живуть у серцях народу, у його мріях і сподіваннях, пробуджуючи в людях щирі й благородні почуття. Шевченко вийшов із народу, бачив його тяжке життя, гіркі сльози, він твердо вірив у сили свого народу, у те, що правда восторжествує, але розумів, що шлях до цього прекрасного майбутнього лежить через боротьбу. Заклик до боротьби проти царизму сміливо й грізно звучить у поемах „Сон“, „Кавказ“, „І мертвим, і живим…“, у його „Заповіті“.

14 грудня 1845 р. в роковини повстання декабристів Шевченко закінчує політичну сатиру „І мертвим, і живим…“, „дружнє послання“ пройняте ідеєю селянської революції, засудження реакційної сутності кріпосництва й лібералізму – таке ідейне спрямування твору.

Починається послання змалюванням картин тяжкого підневільного життя селянства, об’єктом сатиричного зображення є українське панство. Поет збуджує в читача почуття ненависті, викликає огиду й перзирство до панства, що любило Україну лише на словах.

Тарас Шевченко виявляє глибокий патріотизм, почуття національної гідності, любові до рідного краю, Україна для нього – чиста, широка й вільна земля, Кобзар закликає до єднання й братерства :

…Полюбите щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі…

Шевченко різко висміяв рабське плазування панів перед іноземщиною, засудив тих, хто приніс із „чужого поля“ лише порожні слова, він гостро картає захоплення панів іноземною культурою. Вони збираються студіювати навіть рідну мову та історію України „по німецькому показу“.

Сам поет із повагою ставиться до мов і культур інших народів, але вважає обов’язковим для кожної людини знання своєї рідної мови, ось чому поет висловлює своє розуміння необхідності знання мови та культури.

…Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь…

Дошкульною іронією й гнівним сарказмом ганьбить поет псевдопатріотів, називаючи їх „варшавським сміттям“, адже вони своїм „синам передали свої кайдани, свою славу“. Шевченко наголошує, що це „славних прадідів великих правнуки погані“, що в нас воля „кров’ю умивалась“, а „спала на купах, на козацьких вольних трупах“.

Поет звертається насамперед до української інтелігенції з закликом обняти „найменшого брата“, бо вірить у могутні сили народу. „Широко він обняв Україну з її могилами кривавими, з її страшною славою… із того часу всі в нас поділились на живих і мертвих, та й довго ще ділитимуться“, - писав П. Куліш.