Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Творчі роботи наших відвідувачів

Біографія Шевченка

Біографія Шевчека

Березень — Шевченків місяць,

В березні поет з’явився.

В Моринцях життя пізнав,

В Кирилівці батьків сховав.

Народився в сім’ї кріпаків той хлопчина,

Йому не позаздрить жодна дитина.

Батьки померли в хлопця рано,

Тяжка доба його чекала.

З дитинства мріяв малювати,

Пішов до дяка працювати.

Дяк не вчив його нічому,

Той працював лише невтомно.

Терпів образи він тому,

Що мав надію не малу.

Хотів науки скуштувати,

Тарас пішов наймитувати.

Енгельгардт його здобув,

Кріпаком у пана був.

Той поїхав в Петербург

І Тараса потягнув.

Ні на хвилину тепер він

Бажання пензля не лишив.

Благав в науку він віддати,

Себе, щоб потім майстра мати.

Ширяєв у своїй майстерні

Розповідав йому натхненно,

Як вправно треба малювати,

Щоб потім славу здобувати.

Робітником-підмайстром став

Й Ширяєву допомогав.

Нещадні труднощі пізнав,

Бо часу вільного не мав.

Палке бажання дуже в нього,

Тому вночі творив потроху.

Заходив в сад,сідав і там,

Скульптури собі малював.

В цей час натхнення завітало

І йому вірші складало.

Написав тоді баладу,

Що „Причиною” назвато.

Під час таких етюдів він

Земляка свого зустрів.

Сошенко був мистецволюбом,

Шевченку пощастило з другом.

Познайомив той земляк

Із Гребінкой його так.

Потім ще раз познайомив

Із Брюлловим і промовив:

—Ця людина пофесійна,

Мальовнича і надійна.

Його ті друзі шанували

І з кріпацтва врятували.

З тих пір Тарас навчався

Й до академії привчався

Важко-тяжко працював,

„Кобзаря” він написав.

Бо зрозумів уже він скоро,

Що не пензель манить — слово.

Три роки „зоряні” він мав

І славу собі здобував.

Але доля так зробила

І Шевченку не щастило.

За участь в братстві він страждав

Та кару не малу пізнав.

Коли суд ішов, та він

Працю свою не лишив.

В казематі працював,

Збірку нову написав.

В чоботі її сховав,

„Захалявною” назвав.

Ось скінчився скоро суд

І Шевченка повезуть

До Сибіру в заслання,

На чужину без визнання.

Тяжкка доба в житті настала

І Тараса знов спіткала.

На чужині страждав він тяжко,

Його вірші складались важко.

Їхав хлопець молодий,

А вернувся вже старий.

Із заслання вернувся він,

Та віршів не полошив.

Надолужував все він,

Що зробити не успів.

І день, і ніч вірші складав

Та славу собі знов придбав.

Підірвало заслання

Здоров’я того „кобзаря”.

Років сорок сім прожив

І Україні все служив.

Мабуть, долі закортілось,

Щоб іронія з’явилась.

Сорок сьомий рік пробився,

А на наступний день згубився.

Помер Шевченко в Петербурзі

І поховали його друзі,

Та потім дозволу дістали

І прах його переховали.

На горі,за „Заповітом”,

Коли діло йшло до літа.

Українці всі тужили,

Бо поета загубили.

На горі Чернечій він

Спокій вічний свій зустрів.

Та країна не забуда

Його творів вже ніколи,

Бо вони є пам’ять наша,

Наша доля і скорбота.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.