Всі публікації щодо:
Давня українська література

Творчі роботи наших відвідувачів

ОБРАЗ КНЯЗЯ ІГОРЯ У „СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ”

„Слово о полку Ігоревім” – геніальний витвір києво-руського письменства. Цей твір стоїть поруч з такими пам’ятками, як індійський та іранський епос, англійський епос „Беовульф”, французька „Пісня про Роланда”, німецька „Пісня про Нібелунгів”. Створене напередодоні татарського лихоліття, воно перейняте тривогою за долю України-Русі, сповнене глибоким патріотичним почуттям.

Князь Ігор – головний герой памятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім’ідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор. Запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова. Що стали крилатими : „Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути!”. Ігор закликав русичів обо „голову свою положити, або напитися шоломом з Дону”.

Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п’ятницю, 10 травня, русичы розбили половецькі війська, взяли великі багатства : „ золото, і наволоки, і дорогі оксамити”. Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди – „черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище”.

Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули : „молоді два місяці, Олег і Святослав. Тьмою там заволоклися і в морі потонули”. Князя Ігоря було взято у полон.

Епізод утечі Ігоря з неволі недзвичайно поетичний, есоційний, напружений. Йому передували вагання князя : „Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця”. Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю : „Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов’ї веселими піснями світ просвічають”.

Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках : князь „на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком… Полетів соколом над млою…”

Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя : „Землі раді, городи веселі”. Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських людей.

„Слово о полку Ігоревім” пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об’єднатися перед навалою ворога. Перетворити Київську русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя. Найдорожчого духовного скарбу нашого народу – „Слова о полку Ігоревім”.

Петров Олександр