Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

Українська література підготовка до ЗНО

Творчість - Іван Семенович Нечуй-Левицький - ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70-90-х років XIX століття

Тематика творчості Нечуя-Левицького дуже різнобарвна. Він є автором антикріпосницької повісті „Микола Джеря” (1878 p.), повістей: „Бурлачка” (1880 р.) — про життя заробітчан, „Хмари” (1874 p.), „Над Чорним морем” (1893 р.) — про діяльність української буржуазної інтелігенції.

Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори „Кайдашева сім’я” (1879 p.), „Старосвітські батюшки та матушки” (1881 p.), „Афонський пройдисвіт” (1890 p.).

Нечуй-Левицький виступав і як драматург (комедія „На кожум’яках”, історичної драми „Маруся Богуславка”, „В диму та в полум’ї”; 1875 р.) тощо, етнограф-фольклорист („Світогляд українського народу від давнини до сучасності” (1868-1871 pp.), „Українські гумористи й штукарі” (1890 р.) та лінгвіст („Сучасна часописна мова в Україні” (1907 р.), „Граматика української мови” в 2-х ч. (1914 р.) тощо).

Погляд письменника неодноразово звертається до освічених кіл, до української інтелігенції. Різноманітні типи людей цієї суспільної групи, їх ідейні І прагнення, суперечки постають у романах „Хмари” (1874 р.) і „Над Чорним морем” (1890 p.), а також у творах інших прозових жанрів („Навіжена”, „Неоднаковими стежками”, „Гастролі”, „На гастролях в Микитянах”, „Дивовижний похорон”).

Події української історії знайшли відображення і у творах Нечуя-Левицького, що належать до різних і жанрів: казка „Запорожці” (1873 p.), повісті і науково-популярні нариси („Гетьман Іван Виговський”, „Перші київські князі”, „Татари і Литва на Україні”, „ Унія і Петро Могила ”, „ Український гетьман Богдан Хмельницький і козаччина” та ін.). Серед історичних художніх творів письменника перше місце посідає роман „Князь Єремія Вишневецький” (1897 р., вперше надруковано 1932 p.). Образи минулого України Нечуй-Левицький відтворював і в драматичних творах („Маруся Богуславка”, 1875 р.; „В диму та полум’ї”, 1911 p.).

Письменник активно цікавився розвитком українського мистецтва: театру, музики, живопису („З Кишинева”, 1884р.; „В концерті”, 1887р.; „Марія Заньковецька, українська артистка”, 1893р., та ін.).

У творчій спадщині письменника є також літературно-критичні й літературно-публіцистичні статті.

У статті „Сьогочасне літературне спрямування” основними принципами української літератури Нечуй-Левицький проголошує „реальність, народність та національність”. Як реаліст, він орієнтувався на осмислення високих життєвих ідеалів і краси життя. Він виступав проти натуралізму, вимагав не копіювати, а узагальнювати явища життя, надихати їх художньою правдою.

Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці „Світогляд українського народу від давнини до сучасності” (1868 p.), яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази, приказки, вірші, у яких відбито соціальні конфлікти й суперечності в гущі українського народу. За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п’ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п’єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей.

На відміну від своїх попередників — Квітки-Основ’яненка та Марка Вовчка, — він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами. Івана Нечуя-Левицького покликали до письменницької праці романи Тургенєва, повісті Гоголя і статті Писарєва, надто ж поезія Шевченка, з якою він уперше познайомився в журналі „Основа” 1861 р. і після чого вперше почав писати оповідання. Але журнал незабаром перестав виходити, і його задум залишився нездійсненим. Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького формувалися у 60-70-х pp., в умовах жорстокої реакції і національного гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону українського слова.

Естетичні погляди І. Нечуя-Левицького, окрім творів красного письменства, формувалися під відчутним впливом народної творчості. І. Франко вважав письменника найвиразнішим представником реалістичної школи.


ЦЕ ЦІКАВО

Крім історичних драм перу Нечуя-Левицького належать комедії з міщанського побуту („На Кожум’яках”, 1875 p.; „Голодному й опеньки м’ясо”, 1887 p.), які містять цікаві характеристики типів міщан, торговців, дрібних чиновників, їх звичаїв, моралі й психології. Найбільш вдалою є перша п’єса, яка у переробці М. Старицького під назвою „За двома зайцями” набула більшої І сценічності й досі живе в українському театрі.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.