Українська література - Посібник у форматі конспекту - Вікторія Радзіховська 2020

Леся Українка
Розділ IV. Література XX століття

Леся Українка

Про автора

✵ Справжнє ім’я та прізвище - Лариса Косач.

✵ У народі називають дочкою Прометея.

✵ Майже все життя хворіє на туберкульоз кісток.

✵ Мати - письменниця Олена Пчілка, батько - поміщик Петро Косач.

✵ Дядько письменниці - Михайло Драгоманов. Він відіграє ключову роль у формуванні Лесі Українки як митця.

✵ Писати почала з 9 років.

✵ Близько товаришує із Ольгою Кобилянською.

Важливі цитати та перифрази:

✵ «поетеса мужності і боротьби»;

✵ «мимоволі думаєш, що ся хвора, слабкосила дівчина - трохи чи не єдиний мужчина на всю новочасну соборну Україну. Але проте вона дівчина, у неї м’яке жіноче серце»;

✵ «від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини»;

✵ «на свій вік це геніальна жінка. В кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії, освіти та людського життя».

«Contra spem spero»

Рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: інтимна лірика з елементами філософської.

Напрям: неоромантизм.

Мотив: заперечення болю, небажання миритися з обставинами, незламність духу, віра у краще майбутнє, оптимізм за будь-яких обставин.

Назва у перекладі означає «без надії сподіваюсь».

Збірка: «На крилах пісень».

Важливі деталі:

✵ ця поезія - творче і життєве кредо письменниці;

✵ вірш побудований на антитезах (зіставлення протилежних понять);

✵ поштовх до написання - загострення хвороби у 19 років;

✵ символи: нічка невидна - похмуре життя, сум; зірка провідна - надія, світло; весна золота - передчуття оновлення; квітки на морозі - життя наперекір смерті.

✵ у словах «я на гору круту крем'яную буду камінь важкий підіймать» звучить міф про Сізіфа, який приречений щодня і щоночі викочувати камінь на круту гору.

Художні засоби:

Риторичне звертання: Гетьте, думи.

Риторичний оклик: Гетьте, думи, ви хмари осінні!; Геть, думи сумні!; То ж тепера весна золота!; Жити хочу!; Буду жити!

Риторичне запитання: Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа?

Епітет: весна золота; вбогий сумний перелог; барвисті квітки; сльози гіркі; сльози гарячі; кора льодовая, міцна; весела весна; гора крута, крем’яная; вага страшна; камінь важкий; пісня весела; довга нічка невидна; зірка провідна; думи сумні; молодії літа.

Метафора: Я на перелозі Буду сіять барвисті квітки; І від сліз розтане Та кора.

Оксиморон: крізь сльози сміятись; серед лиха співати пісні; без надії сподіватись; Буду сіять квітки на морозі.

Порівняння: зірка - ясна владарка темних ночей.

Антитеза: весна, молодість - тяжка хвороба; сльози - сміх, спів пісень; мороз - квіти; безнадія - сподівання.

Анафора:

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

«Лісова пісня»

Рід: драма.

Жанр: драма-феєрія.

Напрям: неоромантизм.

Тема: зображення світу людини і природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах; показ різниці між високим покликанням людини і буденним життям.

Ідея: оспівування краси людських взаємин, прагнення до щастя, сили щирого кохання; утвердження думки про те, що найвищі людські цінності безсмертні.

Місце подій: Полісся, Волинь.

Період подій: провесна, рання весна, пізнє літо, пізня осінь.

Історія паписаппя: задум створити твір з такими незвичайними персонажами Леся Українка виношувала ще з дитинства. Перебуваючи за кордоном, письменниця дуже сумує за рідним Поліссям. Саме ці почуття підштовхують її написати твір за 12 днів.

Новаторство: у творі поєднано різні види мистецтва; кінематографічний ефект - швидка зміна звуків, рухів, часу.

Важливі деталі:

✵ твір вважають шедевром світової драматургії;

✵ зображено 2 світи: світ людини - рабський, заздрісний, хижацький; світ природи - вільний, широкий, незалежний;

✵ 2 кульмінації;

✵ є 3 екранізації драми-феєрії;

✵ кожна нова пора року - наступний етап розвитку почуттів між героями.

Цитати про твір:

✵ «писала я її недовго, 10- 12 днів, і не писати не могла, бо такий уже був непереможний настрій; але після неї я була хвора й досить довго приходила до пам’яті» (Леся Українка);

✵ «діамантовий вінець Українки»;

✵ «зовсім осібно, як чарівний заквітчаний острів, височіє у творчій спадщині Лесі Українки драма-феєрія «Лісова пісня»;

✵ «мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували - пам'ятаєш - у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» - я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік» (Леся Українка у листі до матері).

Головні персонажі і їх характеристика:

✵ Світ людей

✵ Лукаш - молодий хлопець. Гарний, стрункий, чорнобровий, в очах має щось дитяче. Чим більше заглиблюється у людське життя, тим більше втрачає ці риси. Стає буденним, дещо жорстоким і нещасним. Лукаш - типова людина, яка поєднує у собі дві грані: духовну і матеріальну. Коли він стикається з дядьком Левом і Мавкою, стає ближчим до світу природи. Якщо ж більше спілкується з матір’ю та Килиною, стає заручником примітивного світу людини.

✵ Лукашева мати - жінка, яка живе лише матеріальним. їй потрібна працьовита невістка, а не мрійлива Мавка.

✵ Килина - вдова, дружина Лукаша. Молода, повновида, працьовита. Живе дуже примітивно, всю увагу акцентує на матеріальному. Повна протилежність Мавки.

✵ Син Килини - дитина від першого шлюбу жінки.

✵ Дядько Лев - живе між світом людей і світом природи. Втілює гармонію. «Уже старий чоловік, поважний і дуже добрий». Має довге волосся, за собою носить рогатки та торбу. На ногах - завжди постоли. Найпозитивніший образ серед людей у поемі. Він дуже дбайливо ставиться до лісових істот.

✵ Світ природи + міфологія

✵ Мавка - кохана Лукаша. «Як дівчина... Ба ні, як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-панськи». Дуже загадкова, казкова. Змінює колір очей. «В ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском очима».

✵ Лісовик - малий, бородатий дідок, має поважне обличчя. На ньому завжди волохата шапка з куниці, одяг, кольору кори (брунатний). У творі втілює старість і поміркованість. Оберігає лісових істот.

✵ Перелесник - кохає Мавку. У творі втілює волю, молодість і легкість. «Гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима». Дуже енергійний, жвавий, веселий.

✵ Водяник - батько Русалки. Суворий і справедливий дух води. Він стежить за порядком і не любить, коли чужі намагаються влізти у його володіння. «Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода

всуміш із баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому - барви мулу, на голові корона із стулок черепашки. Голос глухий, але дужий».

✵ Русалка - подруга Мавки, хоча має зовсім інший характер: заздріслива, підступна, легковажна. Дочка Водяника.

✵ Русалка Польова - подруга Мавки. Ніжна і лагідна. «Зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квіти».

✵ Той, що греблі рве - втілює волю, молодість і легкість. «Молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на ньому міниться барвами».

✵ Той, що в скалі сидить - «страшне Марище». Злий дух підземелля, який карає лісових істот за порушення місцевих законів. Він ув’язнює Мавку за те, що та покохала людину.

✵ Злидні.

✵ Доля.

✵ Куць.

✵ Потерчата.

Будова: пролог (провесна) і три дії (рання весна, пізнє літо, пізня осінь).

Сюжетні елементи:

✵ Експозиція: пробудження лісових мешканців після зимового сну, знайомство читача із світом природи.

✵ Зав’язка: знайомство Лукаша та Мавки.

✵ Розвиток дії: кохання Мавки і Лукаша; одруження Лукаша з Килиною; поневіряння Мавки і Лукаша-вовкулаки; Злидні у родині Лукаша; перетворення Мавки на вербу; сопілка, яка говорить голосом Мавки.

✵ Кульмінація: і) Лукаш зраджує Мавку і одружується з Килиною; 2) розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесник запалює дерево, а з ним згорає і все господарство.

✵ Розв’язка: Лукаш залишається в зимовому лісі, де поступово замерзає і помирає.

Зміст

Провесінь. Поліська природа прокидається після зимового сну. Той, що греблю рве шукає Русалку, але ніяк її не догукається. Потерчата повідомляють, що Русалка на дні озера пестить мертвого рибалку. Все-таки Русалку змушують відірватися від цієї справи. Той, що греблю рве пропонує Русалці розважитися. Та уже майже погодилася, але ідилію порушує Водяний, який проти таких розваг доньки.

Лукаш і дядько Лев прийшли у ліс, щоб назбирати матеріали для побудови нової хати. У дядька Лева із лісовими мешканцями домовленість: він оберігає старий дуб, а істоти не чіпають ні його, ні родину.

Лукаш майструє сопілку, потім грає. Це чує Мавка, яка нещодавно прокинулася. Вона зачарована мелодією хлопця. Згодом Лукаш хоче надрізати кору берези, аби напитися соку, але хлопця зупиняє Мавка зі словами:

«Не руш!». Так відбулося знайомство героїв. їхній діалог перебиває дядько Лев. У нього сталася неприємна ситуація: він ловив рибу, але русалки перевернули його човна. Лукаш збирає гілля, аби зігріти дядька.

Перелесник залицяється до Мавки, пропонує їй кинутися до танцю. Мавка говорить, що уже не має до нього ніяких почуттів і втікає.

Між Лукашем і Мавкою спалахує кохання. Одного разу русалка налаштовує потерчатих, аби ті заманили хлопця до неї. В останню мить Мавка рятує коханого. Після цього почуття між ними стають ще міцнішими.

Надходить осінь. Родина дядька Лева вже побудувала хату. Мавка щодня приходить до них допомагати. Але Лукашева мати недолюблює її. Одного разу Мавка отримала завдання обробити нивку, але польова русалка благає не стинати її коси. Мавка зжалюється, навмисне ранить собі руку, щоб не працювати далі. Це ще більше обурює Лукашеву матір. Хлопець вже втомився реагувати на ці сварки.

Лукашева мати приводить Килину, жінку-вдову. Вона одразу радо стає працювати на ниві, а Лукаш їй допомагає. Вони жартують, сміються, а згодом ледь не цілуються. Мавці дуже важко на це дивитися.

Повечерявши, Лукаш йде проводити Килину. Це ще більше ранить Мавку, і вона повертається в ліс, сумує, із русалкою спілкується про кохання. Лісовик говорить, що вона втратила себе. Він пропонує Мавці повернутися до попереднього життя, і вона І погоджується. Мавка переодягається у лісове вбрання, прикрашає голову кетягами калини. Перелесник знову намагається з нею станцювати. І цього разу Мавка погоджується.

Той, що в скалі сидить в образі Мари намагається заманити Мавку до себе. Вона спочатку пручається, але, дізнавшись, що Лукаш хоче одружитися з Килиною, сама просить забрати її.

Кінець осені. Куць розповідає Мавці, що старого дуба вже спиляли, а дядько Лев помер, що родина Лукаша негативно ставиться до всіх міфічних істот. За це Куць хоче помститися, наславши в їх будинок Злиднів. Мавка намагається вберегти родину Лукаша, але Злидні все-таки входять в їхній дім. Раніше той, що в скалі сидить перетворив Лукаша на вовкулаку. Мавка силою свого кохання повернула йому людську подобу.

Стосунки між Килиною та матір’ю Лукаша дуже погіршилися та ще й Злидні додають жару в огонь.

Одного разу Килина впізнає змучену Мавку. Жінка проганяє її, але та перетворюється на вербу і залишається на подвір’ї Лукаша.

Син Килини із гілочки Мавки-верби майструє сопілку, просить Лукаша навчити його грати. Той погоджується, але тільки бере інструмент до рук - одразу чує голос голос Мавки.

Лукаш вирішує зрубати вербу, але голос заважає йому це зробити. Тоді до діла береться Килина, Перелесник опереджає жінку: він кидає вогонь і верба загоряється, а разом з нею - все майно родини Лукаша.

Килина і мати збираються повертатися у село. Натомість Лукаш йде до лісу, там зустрічає мару, яка називає себе загубленою Долею. У ній Лукаш впізнає свою Мавку. Чоловік просить вибачення зате, що згубив її тіло. На це Мавка відповідає, що цей кінець - лише початок.

Після цього звучить та музика, яку Лукаш грав при першій зустрічі з Мавкою, вони танцюють.

Згодом ми бачимо Лукаша, який сидить під деревом із заплющеними очима, на нього падає і падає сніг...