Всі публікації щодо:
Історія літератури

„Українська література“ 11 клас - Готуємося до зовнішнього незалежного оцінювання

Сучасний літературний процес

Загальний огляд

Формування сучасної української літератури відбувається під впливом важливих подій, що відбуваються в суспільстві.

1986 р. - аварія на Чорнобильській АЕС.

1991 р. - здобуття незалежності, початок розбудови нової суверенної держави.

2004 р. - Помаранчева революція, вибори Президента тощо.

З’являються болючі теми, які дали поштовх для народження нової генерації митців пост- чорнобильської епохи. Ця хвиля літераторів прагнула “зруйнувати Карфаген української провінційності” (Юрій Шевельов), тобто вивести мистецтво слова за межі політики, ідео­логічних й адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично само­достатнім; подолати комплекс меншовартості, другорядної ролі в історії.

Основні тенденції (характерні риси) сучасного літературного процесу

•   Перехід від заідеологізованих схем “соціалістичного реалізму” до пошуку нових есте­тичних способів моделювання й зображення дійсності.

•   Гостра постановка проблем вибору, повноцінного існування нації і свободи індивіду­альності.

•   Піднесення ролі українського слова в розвитку української нації.

•   Мистецтво - поза політикою.

•   Звернення до селянської тематики як прояв неповторності української духовності.

•   Поява нових форм художнього мислення, форм й структури творчості.

•   Повернення заборонених тоталітарним режимом літературно-мистецьких надбань ми­нулих епох як створення нового погляду на історію України (твори Миколи Аркаса, Ми­хайла Грушевського, Дмитра Дорошенка, Дмитра Яворницького; Пантелеймона Куліша, Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Хвильового, Володимира Винниченка, Валер’яна Підмогильного, Григорія Косинки, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари та ін.).

•   Знищення штучної “завіси” між розвитком української літератури на “материковій” Україні та в діаспорі. Друк творів письменників-емігрантів (Василя Барки, Уласа Самчука, Івана Багряного, Тодося Осьмачки, Яра Славутича, Євгена Маланюка, Олени Теліги, Юрія Клена, Богдана Бойчука, Юрія Тарнавського, Михайла Ореста та ін).

•   Вихід двох антологій української поезії “Золотий гомін” (1991, 1997), де показана ба­гата картина лірики XX ст., художніх систем, уподобань, напрямів.

•   Функціонування модерного, неомодерного, заповідально-селянського, постмодерного дискурсів.

Характерні ознаки заповідально-селянського дискурсу: базування на селянському типі мислення, реалістичній традиції із певними вкрапленнями романтизму та модернізму; уживання символів і понять: нація, традиція, русифікація, державність, національна сим­воліка, земля, праця.

Характерні ознаки постмодерного дискурсу (з’явився у 80 - 90-х роках XX ст.): ек­зистенція, рефлексія, відкритість, гра, карнавал, художній твір як відверта гра цитатами, ремінісценціями, алюзіями зі світового письменства.

•   Поява нових угруповань та об’єднань, стильових манер і способів образного втілення світосприймання нової незалежної людини, що призвело до невеликої дискусії між митця­ми старшого й молодшого поколінь (старші - стоять на позиціях служіння Україні та її культурі, захищають традиційну, реалістичну концепцію мистецтва; молодші - критику­ють радянських митців, пародіюють класичні твори, сміються із сліпої віри в псевдоідеали, відкидають “шароварництво” в літературі).

•   Характерні ознаки сучасної поезії

“Переобтяжена цвітінням” (від “самодержавно-генсеківського тоталітаризму до транс­формації в поліфонію постісторичної “ери підозри”, де розцвітають сто квітів, сперечаються сто шкіл”). Юрій Андрухович у 90-х роках висловив думку, що сучасна українська поезія стає дедалі кращою, “незабаром її читатимуть виключно поети”).

-   Багатство тематики, стильових і жанрових знахідок.

-   Поступається прозі за динамізмом саморозгортання інтелектуального сюжету, але шиграє в інтенсивності метафоричного орнаменталізму.

-   “Від пастельного імпресіонізму до барокової поліфонії”.

-   Представлена кількома поколіннями поетів: “шістдесятники” (Ліна Костенко, Іван Драч, Ірина Жиленко, Борис Олійник та ін.); “київська школа” поетів (Віктор Кордун, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Василь Рубан та ін.), поети-дисиденти (Ігор Кали­нець, Тарас Мельничук, Степан Сапеляк та ін.), “вісімдесятники” (Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Іван Малкович, Оксана Забужко, Оксана Пахльовська, Іван Козаченко та ін.), “дев’яностники” (Кость Москалець, Роман Скиба, Павло Вольвач, Сергій Жадан, Іван Андрусяк, Віктор Неборак, Василь Махно та ін.).

Характерні ознаки сучасної прози

-   Жанрова розмаїття, пошуки нових мотивів, мистецьких ідей.

-   Відхід від лірико-романтики, патетики, трансформація химерної стильової течії (Олек­сандр Ільченко, Віктор Міняйло, Володимир Яворівський, Євген Гуцало) у прозу постмодерністів.

-   Активна творча діяльність прозаїків старшого покоління: звернення до історичної те­матики (історичний роман Ю. Мушкетика “На брата брат” (1996), М. Вінграновського “Северин Наливайко”, Р. Іваничука “Орда” (1992), “Рев оленів нарозвидні” (2000), роман у віршах Ліни Костенко “Берестечко” (1999); дослідження екзистенціальних проблем буття людини (роман-епопея Валерія Шевчука “Стежка в траві. Сага про Житомир” (1994)).

-   Постмодерне світобачення, у центрі творів - “маска “автора.

Існування двох шкіл прозаїків:

1)   “київсько-житомирська” - перевага екзистенціальних мотивів, герой творів - інте­лектуал, рафінований інтелігент (В’ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко. Богдан Жолдак, Любов Пономаренко, Євгенія Кононенко, Оксана Забужко, Володимир Діброва та ін.);

2)   “львівсько-франківська” - перевага гри та іронії, карнавалу і травестії, герой - маргінал (міський житель - вихідець із села), сільська людина з комплексом меншовартості (Юрій Андрухович, Юрій Винничку, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик та ін.).

Характерні риси сучасної драматургії

-   наповнена інтелектуалізмом; перехід до модерного моделювання дійсності, звільнення від традиційних шаблонів;

-   поєднання поезії, філософії, моральності, вчинків героїв у драматичному творі;

-   колажний принцип побудови твору;

-   поява імен-абстракцій, імен-символів; перевага камерності;

-   звернення до проблем сучасної школи.

Представники сучасної драматургії: Василь Босович (п’єса “Ісус - Син Божий”); Ярослав Стельмах (“Стережися лева”, “Синій автомобіль”, “Шкільна драма”, “Привіт, синичко”).

У 1997 р. вийшла антологія “Близнята ще зустрінуться”, де вміщено п’єси митців ук­раїнської діаспори: Леоніда Мосендза, Ігоря Костецького, Богдана Бойчука, Віри Вовк та ін.

Дискурс - спосіб, форма організації мовної і літературної діяльності, уживається як індивідуальний стиль митця.

Рефлексія - розмірковування, внутрішня зосередженість, аналіз власних роздумів і переживань

Ремінісценція - відгомін у художньому творі якихось мотивів, образів, виразів, деталей тощо з широко відомого твору іншого автора, перегукування з ним. При цьому вислови, запозичені в попередників, переосмислюються і набувають нового висвітлення.

Алюзія - натяк на загальновідомий історичний, літературний або побутовий факт, уживаний у художньому творі як стилістична фігура.

Сучасні літературні організації, угрупування, товариства, школи (відгалудження української літератури)

“Вісімдесятники”

Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Іван Малкович, Оксана Забужко, Оксана Пахльовська, Іван Козаченко

Національна спілка письменників України (НСПУ, оновлена в 1991 р.

(І з’їзд), 1996 р. (II з’їзд),

2001 р. (III з’їзд)

Понад 1,5 тис. членів.

До 2001 р. - очолював Ю. Мушкетик,

з 2001 р. - В. Яворівський

Асоціація українських письменників (АУП), з 1997 р.

Понад 100 письменників, президент - Юрій Покальчук, згодом - Тарас Федюк

“Бу-Ба-Бу” (Бурлеск, Балаган, Буфонада), з 1985 р., м. Львів

Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Олександр Ірванець

“Нова дегенерація”, з 1992 р., м. Івано-Франківськ

Іван Андрусяк, Іван Ципердюк, Степан Процюк

“Пропала грамота”, з 1991 р., м. Київ

Віктор Недоступ, Семен Либонь, Юрко Позаяк

“Західний вітер”, з 1992 р. м. Тернопіль

Віталій Гайда, Борис Щавурський, Василь Махно, Гордій Безкоровайний

“ЛуГоСад”, з 1986 р., м. Львів

Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський

“Червона фіра”, з 1991 р., м. Харків

Сергій Жадан, Ростислав Мельників, Іван Пилипчук та ін.

Тест № 51

1.   Укажіть, яка ознака не є притаманною для сучасного літературного процесу.

А   Мистецтво - поза політикою;

Б   піднесення ролі українського слова в розвитку української нації;

В    утворення “штучної завіси” між розвитком української літератури на “материковій” Україні та в діаспорі;

Г   пошук нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності. 

2.   Укажіть термін (уживається в ознаках постмодерного дискурсу) за його визначенням: розмірковування, внутрішня зосередженість, аналіз власних роздумів і переживань.

А   Алюзія;

Б   ремінісценція;

В   рефлексія;

Г   постмодернізм.

3.   Хто з указаних постатей належить до когорти сучасних драматургів?

А   Ярослав Стельмах;

Б   Микола Куліш;

В   Іван Карпенко-Карий;

Г   Іван Кочерга.

4.   Укажіть прізвище митця, який, характеризуючи завдання сучасного літературного процесу, відмітив, що літератори прагнуть “зруйнувати Карфаген української провінцій­ності” .

А   Юрій Шевельов;

Б   Юрій Дараган;

В   Юрій Тарнавський;

Г   Юрій Андрухович.

5.   Укажіть, яка ознака не відповідає постмодерному дискурсу сучасної української літе­ратури.

А    Екзистенція;

Б   рефлексія;

В    гра ремінісценціями;

Г    базування на реалістичній традиції із вкрапленнями романтизму та модернізму;

Д    синтез мистецтва й антимистецтва.

6.   Укажіть, хто з митців не належить до “нью-йоркської групи поезії”, що була органі­зована в 50-х роках XX ст.

А    Богдан Рубчак;

Б    Юрій Тарнавський;

В    Емма Андієвська;

Г    Богдан Бойчук;

Д   Валерій Шевчук.

7.   Організатором якого сучасного видавництва є Іван Малкович?

А   “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”;

Б   “Грамота”;

В    “Український письменник”;

Г   “РМ-Галичина”;

Д   “Слово”.

8.   Укажіть назву нової літературної течії, характерної для “львівсько-франківської” школи сучасних прозаїків, організації “ЛуГоСад” та ін.

А    Екзистенціалізм;

Б    футуризм;

В    постмодернізм;

Г    імпресіонізм;

Д   неокласицизм.

9.   Хто з письменників не належить до “київської школи”?

А Василь   Махно;

Б Василь   Голобородько;

В Віктор   Кордун;

Г Василь   Рубан;

Д Микола Воробйов.

10.   Укажіть прізвище та ім’я митця, що не належить до сучасного покоління українсь­кого письменства.

А    Оксана Забужко;

Б    Юрій Андрухович;

В    Василь Герасим’юк;

Г    Марія Матіос;

Д   Василь Єимоненко.

11.   Установіть відповідність між літературним угрупованням (організацією, поколінням митців) і представником.

1   “Шістдесятники”   А Іван Лучук

2   “Київська школа поетів” Б Ліна Костенко

3   “Вісімдесятники”   В Василь Голобородько

4   “Бу-Ба-Бу”   Г Василь Герасим’юк

5   “ЛуГоСад”   Д Юрій Андрухович

12.   Установіть відповідність між назвою твору і його автором.

1   Роман у віршах “Берестечко”   А   Валерій Шевчук

2   Роман “Рекреації”   Б   Ліна Костенко

3   П’єса “Привіт, синичко”   В   Ярослав Стельмах

4   Історичний роман “Орда”   Г   Юрій Андрухович

5   Роман-балада “Дім на горі”   Д   Роман Іваничук







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.