Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020


Олександр Довженко (1894 - 1956)
Література ХХ століття

Всі публікації щодо:
Довженко Олександр

Олександр Петрович Довженко народився 11 вересня 1894 року в Сосниці на Чернігівщині в родині хлібороба. Після закінчення школи вступив до Глухівського учительського інституту. Учителював у Житомирі, викладав фізику, географію, історію, гімнастику. Далі в Києві навчався в Комерційному інституті, брав активну участь у революційних подіях, був навіть ув'язнений і врятований від розстрілу. Протягом 1918-1921 років служив в армії, був секретарем Київського відділу народної освіти, комісаром українського театру ім. Т.Шевченка. З осені 1921 року перебував на дипломатичній роботі у Варшаві при російсько-українсько-польській репатріаційній комісії, потім у Берліні, де навчався в приватному Берлінському художньому училищі.

З 1923 року Довженко працює художником-ілюстратором у Харкові, член ВАПЛІТЕ, з 1926 року - на Одеській кінофабриці. Незабаром виходять перші його короткометражні фільми - “Вася-реформатор” (1926), “Ягідка кохання” (1927), а потім повнометражні - “Сумка дипкур'єра” (1927), “Звенигора” (1930), “Арсенал” (1929), “Земля” (1930) та ін. З 1933 року проживає в Москві.

Під час війни спочатку перебував в евакуації в Уфі, а потім працює військовим кореспондентом, пише оповідання, кіноповісті “Україна в огні”, “Повість полум'яних літ”. По довгих роках безтюремного ув'язнення в Москві, у 1951 році письменник їде в Україну, побував у Новій Каховці, заїхав до Києва. У 1956 році було опубліковано твір “Зачарована Десна”. Під час роботи над кінострічкою “Поема про море” Олександр Довженко помер (25 листопада 1956 року). Поховано в Москві на Новодівичому цвинтарі.

Загальна характеристика літературної творчості (1942-1956)

За світоглядом був революційним романтиком. Під кінець свого життя Довженко прийшов до переконання, що його покликання не кіно, а художня література: “Основна мета мого життя зараз - не кінематографія. У мене вже немає фізичних сил для неї ... Я хотів би вмерти після того, як напишу одну книжку про український народ ... Я хочу так її написати, щоб вона стала настільною книгою і принесла людям утіху, відпочинок, добру пораду і розуміння життя”.

Отже, коли Олександр Довженко збагнув, що Москва не дозволить йому знімати українські фільми, він став прозаїком, який створив чотири кіноповісті (“Повість полум'яних літ”, “Поема про море”, “Україна в огні”, “Зачарована Десна”), двадцять оповідань і знаменитий “Щоденник”. О.Довженко став засновником жанру кіноповісті.

Кіноповість - це жанр художньої літератури, що поєднує в собі елементи кіносценарію (фрагментарність і динамізм оповіді, гостра фабула, монтажна композиція, лаконізм і виразність діалогів) і белетристичної повісті (епічність, психологізм, метафоричність, художня деталь, пейзажна лірика, авторські відступи тощо). Кіноповість - це літературний твір, за яким створюється кінофільм, має самостійність і закінченість літературної форми.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.