Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020


Григір Тютюнник (1931 - 1980)
Література ХХ століття

Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

Народився Григір Михайлович Тютюнник 5 грудня 1931 року в с.Шилівка на Полтавщині. У 1937 році органи НКВС заарештували батька, який із заслання не повернувся. Закінчив ремісниче училище, працював на заводі, в колгоспі. Після служби в армії здобув середню освіту, у 1962 році закінчив філологічний факультет Харківського університету. Учителював, потім у 1963 переїхав до Києва і працював у “Літературній газеті”, на кіностудії ім. О.П. Довженка, у видавництві “Молодь”.

Писати й друкуватися почав іще студентом. Ще в 1961 році журнал “Крестьянка” надрукував оповідання “В сумерки” російською мовою. Тоді ж автор переклав його українською і після цього пиши виключно рідною мовою. Перша збірка “Зав'язь” вийшла у 1966 році. Окрім неї, пізніше були такі збірки й повісті: “Деревій” (1969), “Батьківські пороги” (1972), “Крайнебо” (1975), “Коріння” (1976), “Климко” (1976), “Вогник далеко в степу” (1979). Трохи перекладав В.Шукшина, творчість якого дуже шанував. У лютому 1980 року Тютюннику присуджено премію ім. Лесі Українки, а 7 березня того ж року він покінчив життя самогубством. Двотомник творів вийшов уже по смерті письменника, за нього Григір Тютюнник був удостоєний Шевченківської премії в 1989 році.

Загальна характеристика творчості. Якось Григір Тютюнник зазначив: “Життя у творчій свідомості письменника начебто роздвоюється: одна площина - існуюче, друга - бажане. Це єдине джерело творчої енергії”. У його творах дійсність і мрія співіснують. За світоглядом він реаліст.

Творчий спадок кількісно невеликий і жанрово одноманітний - це новели, оповідання, кілька повістей. Нешироке і тематичне коло творів: українське село, зачеплене корозією загальної суспільної деградації, але яке залишалось єдиним носієм української мови та національних традицій. Українське село постає у творах Григора Тютюнника реальне, неприкрашене. Героями він робить звичайних людей, яких не ідеалізує, не наділяє якимись особливими рисами характеру. В основному це звичайні сільські люди - жінки, чоловіки, старенькі, діти. Серед них немає лише позитивних чи негативних, але кожен із героїв - індивідуальність.

Особливу увагу звертає письменник на мову своїх творів, яка характеризується багатством лексики, синонімів. Мова героїв — індивідуалізована, вони часто говорять не правильною літературною мовою, а природною для них, “живою”, розмовною.

Ще однією рисою творчості Григора Тютюнника є відсутність вступів. Натомість одразу подаються яскраві життєві картини, гострі діалоги, з яких чітко вимальовуються характери героїв або подається подія, що є композиційною зав'язкою. Сюжет у творах “млявий”, інколи й зовсім відсутній. Сам автор писав: “Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені”. Ніде не знайдемо роздумів про зображуване, письменник узагалі не робить ніяких висновків, не вирішує порушених проблем, не нав'язує своїх думок читачеві.

У своїх творах порушує загальнолюдські проблеми: проблему людського буття на землі, його минущість, неповторність кожної хвилини (“Поминали

Маркіяна”, “Три плачі над Степаном”, “Дядько Никін”, “Устим та Оляна”, “Крайнебо”); мотив самотності людини в цьому недосконалому світі, її беззахисність і безпорадність (“Кленовий пагін”, “Вуточка”, “Холодна м'ята”); мотив протистояння реаліям життя і прагнення вийти з рокових обставин (“Дивак”, “Бовкун”, “Нюра”, “Іван Срібний”).

Багато із творів письменника мають автобіографічний характер (”В сутінки”, “Смерть кавалера”, “Облога”, “Вогник далеко в степу”).







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.