Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020
Блакитна панна (1912)
Микола Вороний (1871 - 1938)
Література ХХ століття
Всі публікації щодо:
Вороний Микола
Зразок поезії символізму. Провідний мотив твору - возвеличення краси природи та її єдність із мистецтвом.
Блакитна панна - це символ Весни запашної, “у серпанках і блаватах”, яку вітають гори, гаї, луги, поля - вся земля. Цей образ є традиційним для
української поезії, але Микола Вороний змальовує весну по-новому. Для нього це уособлення вічної жіночності:
Довгождана, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..
Весна, як справжня жінка-красуня, “сяє вродою святою, неземною чистотою”.
Творячи образ весни, поет використовує як традиційні художні засоби, зокрема, епітети (весна запашна, в прозорих шатах, вродою святою, променистою росою), персоніфікацію (земля виспівує, миготять камеї), асонас (гомонять-бринять пісні голосні), так і мистецькі терміни (арабески, камеї, фрески, гротески) та урочисту лексику (осанна). Неповторного звучання надають поезії метафори (сміючись росою, сяйво мрій, в душі в'ються хмелем арабески).
Митець постійно експериментує з віршовим розміром, створюючи рядки з різним ритмічним малюнком. Рядки різної довжини нагадують нерівномірне, аритмічне скрапування талого снігу з гілочок, бурульок з дахів будинків, що зливається в неповторне звучання весни, неперевершену музику, яку творить сама Природа.
Микола Вороний з цього приводу сказав: “Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі технічно все більш ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша”.
Блакитна панна
Має крилами весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар з-поза хмар.
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
їй виспівує: “Осанна!”
А вона, як мрія сна
Чарівна,
Сяє вродою святою.
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В'ються хмелем арабески.
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.