Українська література. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації - Куриліна О.В. 2020

МАРУСЯ ЧУРАЙ (УКРАЇНСЬКА САПФО) (1625-1653)
Балади
Усна народна творчість

Всі публікації щодо:
Фольклор
Чурай Маруся

1896 року на сторінках Петербурзького журналу “Пчела” було вміщено історичну повість О.Шаховського “Маруся - малоросійська Сапфо”. У 1897 році в цьому ж таки журналі було надруковано біографічний нарис О.Шкляревського “Маруся Чурай - малоросійська співачка”, де він зазначав, що українські пісні, складені народними авторами, мають значно більше поширення в народі, ніж пісні, створені відомими поетами. По Україні - в Полтавській, Київській, Чернігівській губерніях - ходив переказ, що автором відомих і найпоширеніших у слов'янському світі пісень була молода дівчина Маруся (Марина) Гордіївна Чурай.

Напівлегендарна ураїнська співачка і поетеса часів Хмельниччини, за переказами, жила в Полтаві. Народилася вона приблизно 1625 року в сім'ї урядника Полтавського охочекомонного козацького полку Гордія Чурая, який був одним із провідників антипольського повстання. У 1637 року під час бою під Кумейками козаки зазнали поразки. Гордій Чурай разом із гетьманом Павлюком потрапив до рук гетьмана Потоцького і був страчений у Варшаві в 1638 році. Маруся залишилася сиротою і жила в Полтаві разом з матір'ю Горпиною. їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся і нині. Там, у Полтаві, і розкрився її дар поета-піснетворця. Дівчина кохала Григорія Бобренка, який навесні 1648 року пішов на війну проти Польщі під проводом Богдана Хмельницького. Саме тоді, як уважають дослідники, і було складено пісню “Засвіт встали козаченьки” (інший варіант назви “Засвистали козаченьки”). Козаки дійсно вирушали в походи вдосвіта. Сигналом для збору були гучні удари литавр.

У пісні “Засвіт встали козаченька” розповідається, як вірний своєму обов'язку козак вирушає захищати рідну землю. Він змушений залишити дорогих його серцю людей - матір і кохану. Знаючи про небезпеку, козак просить матір, щоб та в разі його смерті прихистила кохану, прийняла її за рідну дитину.

Пісню побудовано у формі діалогу. Використано такі художні прийоми, к звертання, зменшувально-пестливі слова, епітети (художні означення), обрамлення (однаковий початок і кінець твору). Композитор Микола Лисенко ввів пісню до своєї опери “Чорноморці”.

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися

Та за свого миленького Богу помолися.

Стоїть місяць над горою, та сонця немає.

Мати сина в доріженьку слізно проводжає.

-   Прощай, милий мій синочку, та не забувайся.

Через чотири неділеньки додому вертайся!

-   Ой рад би я, матусенько, скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький в воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь, у яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку як рідну дитину.

-   Яка ж би то, мій синочку, година настала,

Щоб чужая дитиночка за рідную стала?

Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі,

Заплакала Марусенька свої ясні очі.

Пісню “Віють вітри, віють буйні”, на думку дослідників, було складено тоді, коли Маруся Чурай, чекаючи на повернення коханого з війни і, не маючи від нього звістки, шукала заспокоєння в молитві й вирушила на прощу до Києво-Печерської лаври. Мабуть, тут, у далекому чужому місті, від почуття самотності й народжується згадана пісня.

Пісня Марусі Чурай “Віють вітри, віють буйні” передає почуття самотньої дівчини, яка страждає від розлуки з коханим (“милим чоронобривим”). Для неї існування без коханого - це “люте горе”. Твір побудовано на принципі поетичного паралелізму — зіставленні двох явищ шляхом паралельного зображення (дерева гнуться - сльози не ллються). Окрім цього, у творі використано риторичні Фігури (звертання, оклики, запитання), а також порівняння, епітети. Цією піснею починається твір Івана Котляревського “Наталка Полтавка”.

Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;

О, як моє болить серце, а сльози не ллються.

Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу.

Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,

Хто щасливим був часочок, про смерть не забуде.

Єсть же люди, що і моїй завидують долі;

Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?

Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?

Тяжко жити без милого і в своїй сторионці.

Де ти, милий, чоронобривий? Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.

Незабаром Маруся дізналася, що п коханий одружився з іншою дівчиною - Галею Вишняківною, єдиною дочкою заможних батьків. У відчаї Маруся хотіла накласти на себе руки, але її врятував Іван Іскра, який кохав Чураїв- ну. Пізніше Маруся отруїла свого кривдника Гриця Бобренка. Суд виніс дівчині смертний вирок, але її було помилувано наказом самого гетьмана Богдана Хмельницького: “В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавськгоо урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, за голову його дочки Марусі Чурай в пам'ять героїчної загибелі батька і заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити”.

Народна пам'ять приписує поетесі авторство близько 20 пісень. Окрім згаданих, це “Сидить голуб на березі”, “Зелений барвіночку”, “На городі верба рясна”, а також “Ой не ходи, Грицю...”, яка була, мабуть, останнім твором Марусі Чурай. Сюжет цієї пісні ліг в основу близько десяти повістей, романів, кількох драм і поем, серед яких п'єси Л. Боровиковського “Чарівниця” і М.Старицького “Ой, не ходи, Грицю”, повість О.Кобилянської “В неділю рано зілля копала”, історичний роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”. Пісню викорстовували також у низці творів світової музики, зокрема Ф. Ліст.

Про останній рік життя Маруся Чурай мало відомо. За однією версією, дівчина задля покути подалася на прощу до Києва, а, повернувшись назад, померла від сухот. За іншою - стала черницею в одному із монастирів Московщини. Померла Маруся Чурай у 1653 році.

У 2006 році в Полтаві відкрито пам'ятник Марусі Чурай (пам'ятний знак Українській пісні).







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.