Ефективна підготовка до ЗНО учнів 10-11 класів

Тема 38. Іван Драч - Література XX ст.

Іван Драч - поет пошуку нового змісту і форми.

„Художнику - немає скутих норм. Він - норма сам, він сам в своєму стилі...” (І. Драч)

Особливості творчого стилю І. Драча:

— основні жанри творчості: балада („Балада про соняшник”, „Крила”), вірш, поема, поема-мозаїка („Чорнобильська мадонна”), поема-симфонія („Смерть Шевченка”), притча, драматична поема („Дума про Вчителя”, „Соловейко - Сольвейг”), етюд („Етюд про хліб”, „Сонячний етюд”), кіноповість, кіносценарій („Пропала грамота”, „Вечори на хуторі біля Диканьки”), літературно-критична розвідка та ін.;

— поєднання епічності з напруженим драматизмом та ліричністю;

— різноплановість художнього мислення: прозорі образи (часто фольклорні), складні метафори (інколи переростають у символи), філософічність роздумів про загальнолюдські цінності з одночасним зображенням приземлених картин;

— поетична мова збагачена науковою лексикою, незвичайними асоціативними рядами, метафорами, символами;

— модернізує класичну форму балади (зображення історичних, героїчних ситуацій з елементами фантастики): приземлює сюжети, вводить в реалії побуту, моделює незвичайні ситуації духовного вибору;

— сонцепоклонницькі мотиви.

Провідні теми і проблеми:

• кохання не тільки в межах суб'єктивного, а й об'єктивного (в космічному дійстві буття);

• тема засудження фашизму в усіх проявах;

• роздуми над призначенням поета і поезії, сутністю мистецтва;

• творча свобода;

• екологічні проблеми;

• хліб - святиня, символ міцної родини, життя, гостинності;

• краса і потворність людської душі;

• велич Кобзаря - одного з найкращих українських синів;

• доля звичайної людини та ін.

„Балада про соняшник” (1962)

Перша збірка І. Драча „Соняшник” ознаменувала новий етап у розвитку української лірики своїм жанровим новаторством.

„Балада про соняшник” (1962), що увійшла до збірки, була перекладена багатьма мовами світу.

Поет реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет. Поет розширює просторові координати художнього світу, сміливо відштовхуючись від побутових, буденних реалій житія і піднімаючись до широких узагальнень.

У баладах І. Драча ліричний суб'єкт вміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось дивовижне, неповторне, якусь нову грань, яка не всім відкривається.

У „Баладі про соняшник” побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані в цілісність, читацьке світосприймання пов'язане відчуттям неперервності руху й відкриттям краси у повсякденному житті. Уже на початку балади соняшник (невід'ємний атрибут українського пейзажу й національного світовідчуття) зазнає метаморфоз:

В соняшника були руки і ноги,

Було тіло шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки з вітром,

Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці,

І купався коло млина, і лежав у піску,

І стріляв горобців із рогатки.

Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вуха воду...

Поет застосовує фольклорний мотив перевтілення: у творі соняшник - це хлопець. Завдяки асоціаціям реальні предмети стають символами. Образ сонця набуває метафоричного смислу і символізує поезію, тобто сонце-поезія трансформується в образ звичайнісінького сільського дядька. Миттєві порушення пропорцій, неочікувані просторові й смислові зміщення, асоціативні комбінації явищ і предметів стають важливим інструментом для вираження ідеї твору. У цих видозмінах важливу роль відіграє момент сенсації. Це своєрідний психологічний „зоровий план”, адже зіставлені події і картини вражають свідомість читача.

Образи соняшника і сонця надзвичайно прозорі: читачеві зрозуміло, що поет нероздільно пов'язаний з реальним життям, яке дає можливість самореалізуватися творцеві. Відкриття краси, духовності, що набувають космічного, сонячного виміру, неможливі без „земного”, реального буття, яке творча особистість втілює у витворах мистецтва.

Твір завершується монологом:

Поезіє, сонце моє оранжеве!

- Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

Поетика твору є модерною. Баладу написано верлібром, ритмічна розкріпаченість якого давала можливість авторові вільно передати рух складних картин, думок і почуттів.

Балада — жанр ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом.

Метаморфоза - перетворення однієї форми чого-небудь в іншу; видозміна.

Верлібр - вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.