ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

bithub_77-bit Good Game

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Міні-конспект для підготовки до ЗНО та тематичних контрольних робіт з української літератури

ЛЕСЯ УКРАЇНКА - ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII — на початку XX століття

Справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач.

Письменниця.

Лесю Українку називають дочкою Прометея.

Ліричний вірш „Соntra sрет sреrо!“ (1890)

Ключові слова:

✵   лірика;

✵   ліричний вірш;

✵   особиста (філософська) лірика;

✵   анапест, перехресне римування;

✵   заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості;

✵   оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій;

✵   без надії сподіваюсь (переклад назви вірша);

✵   збірка „На крилах пісень“.

Драма-феєрія „Лісова пісня (1911)

Ключові слова:

✵   драма;

✵   драма-феєрія (філософська драматична поема);

✵   пролог і три дії (кожна дія — окрема пора року: рання весна, пізнє літо й пізня осінь);

✵   зображення світу людини і світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах;

✵   оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання.

Цитатник

Про Лесю Українку та її твори:

✵   Читаючи м’які та рознервовані або холодно-резонерські писання сучасних молодих українців - мужчин і порівнюючи їх з тими бадьорими, стильними та сміливими, а при тім такими простими, такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ся хвора, слабосила дівчина — трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну. Але проте вона дівчина, у неї є м’яке жіноче серце.

(І. Франка)

✵   Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку „в умі держала“, ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про Мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася Мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували — пам’ятаєш? — у дядька Лева Скулинського... Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов „слушний час“, — я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік (Леся в листі до матері).

✵   Писала я її („Лісову пісню“. — Авт.) дуже недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій; але після неї я була хвора і досить довго „приходила до пам’яті“. (Леся Українка)

✵   Зовсім осібно, як чарівний заквітчаний острів, височіє у творчій спадщині Лесі Українки драма-феєрія „Лісова пісня“.

(М. Рильський)

✵   У „Лісовій пісні“ найсильніше виявилася одна з основних рис Лесиного світовідчування і творчої манери — музикальність, найвищих верховин сягнула гнучкість і розмаїтість Лесиного слова — легкого, як серпанок, у речах Мавки, густо-мідного в устах „Того, що в скалі сидить“, пронизаного вогнем пристрасті в Перелесника1, добродушного і ясно-спокійного в дядька Лева, прибитого денними турботами до землі в Лукашевої матері, ніжного, тривожного й наївного в Лукаша.

(М. Рильський)

Із драми-феєрії „Лісова пісня“:

✵      ...молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами („Той, що греблі рве“).

✵   Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голові корона із скойок2. Голос глухий, але дужий (Водяник).

✵   ...гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима (Перелесник).

✵   ...уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний... у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені (дядько Лев).

✵   ...дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний гак само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку (Лукаш).

✵   ...як дівчина... ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька,і якось так убрана не по-наськи... (Мавка).

✵   ...зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплуталисть рожеві квітки, ромен, березка (Русалка Польова).

✵   ...молода повновида молодиця, у червоній хустці з торочками, у бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та білими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою (Килина).

✵   Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?

Се так колись і вітер пропаде! (Мавка Лісовику).

✵   Що лісове, то не погане, сестро, —

усякі скарби з лісу йдуть... (Лев про Мавку матері Лукаша).

✵   Ні, любий, я тобі не дорікаю,

а тільки — смутно, що не можеш ти

своїм життям до себе дорівнятись (Мавка Лукашеві).

✵   Ой лишенько! Іще не починала!

Ой мій упадоньку! Що ж ти робила?

Нездарисько! Нетхолице! Ледащо! (Мати Лукашева про Мавку).

✵   Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає (Мавка протистоїть Марищу).

✵   Я з кодлом лісовим не накладаю

так, як твій рід! Зрубай її, як хочеш,

хіба я бороню? Ось на й сокиру (Килина Лукашеві).

✵   І та вже відьма? — Ба, то вже судилось

Відьомською свекрухою вам бути.

Та хто ж вам винен? Ви ж її хотіли (Лукаш до матері).

✵   Я — загублена Доля,

завела мене в дебрі

нерозумна сваволя.

А тепер я блукаю,

наче морок по гаю,

низько припадаю,

стежечки шукаю

до минулого раю (Мавка в образі загубленої Долі до Лукаша).

✵   Я душу дав тобі? А тіла збавив!

Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара! (Лукаш до Мавки у фіналі).

✵   Легкий, пухкий попілець

ляже, вернувшися, в рідну землицю,

вкупі з водою там зростить вербицю, —

стане початком тоді мій кінець (з останнього монологу Мавки).

Літературний диктант

1. Справжнє прізвище Лесі Українки — ....

2. Хто назвав Лесю Українку „чи не одиноким мужчиною на всю новочасну соборну Україну“?

3. Яку пору року зображено в першій дії „Лісової пісні“?

4. Якого героя описано словами „гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима“?

5. Кому дядько Лев адресує слова: „Лісове, то не погане... — усякі скарби з лісу йдуть“?

6. Кого описано словами „дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче“?

7. Кому належить репліка „Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?“

8. Кого описано словами „молода повновида молодиця, у червоній хустці... намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягав стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою“?

9. У якому регіоні України відбуваються події „Лісової пісні“?

10. Кого Мавка називає своїм дідом?

11. Що винесли мати Лукашева й Килина на клунках та мішках з палаючої хати?

12. Хто спиняє Русалку, коли вона збирається залоскотати Дуката й дядька Лева?

13. На яке дерево перетворилася Мавка?

14. Кого описано словами „молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами“?

15. Кого просить Русалка допомогти завести Лукаша в болото?

16. Від чого прокинулася після зими Мавка?

17. Яку матеріальну цінність як придане має Килина?

18. В якому образі після пожежі з’являється Мавка?

19. Хто з лісових мешканців на початку твору захищає дядька Лева й Лукаша?

20. На кого Лісовик перетворив Лукаша?

21. Як іще в „Лісовій пісні“ названо „Того, що в скалі сидить“?

22. Хто вступився за Мавку-вербу, коли на неї накинулася із сокирою Килина?

23. Кому належать слова „зрубай її, як хочеш, хіба я бороню? Ось на й сокиру“?

24. На якому музичному інструменті грав Лукаш?

1 Перелесник — в українській народній міфології — біс-спокусник, що ночами являється жінкам у вигляді вогняного змія або красеня парубка.

2 Скойка — стулка черепашки.







ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Gold eagle bithub_77-bit bithub_77-bit bithub_77-bit