Українська література : довідник для абітурієнтів та учнів закладів загальної середньої освіти - В. А. Мелешко 2014

«Княжа Україна»
Олександр Олесь (1878-1944)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Ця книга поезій написана Олесем у 20-х роках XX століття в еміграції, у Марієнбаді, коли гостро постала проблема усвідомлення українцями своїх історичних коренів, адже протягом значного історичного часу поняття Русь як центр православного християнства і руської культури узурпувалося Російською імперією. Поява «Княжої України» зумовлена не лише ностальгією Олеся за рідним краєм - поезії цього циклу повертають українцям історичну пам’ять, формують національну самосвідомість. Це - своєрідне зілля евшан (ця легенда також відображена у книзі), яке повертає позбавлений національної самосвідомості народ до витоків прадавньої культури й державності. Автор, як стародавній Нестор-літописець, веде неспішну оповідь про те, «звідки пішла земля Руська...»:

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

(«Заспів»)

Далі йдеться про життя наших предків, «що блукали по страховищах-лісах», їхніх язичницьких богів і фантастичних істот, що населяли луки, ліси і річки - це Перун, лісовик, мавки, русалки, водяники...

Ведучи оповідь про Україну в старовину, автор розповідає про повноводі ріки й густі ліси, де було багато різних хижих тварин, тому нашим пращурам доводилось бути дужими й витривалими, аби вижити в таких суворих умовах:

По лісах дрімучих, темних

З луком пращур наш ішов,

З рисем, лосем і ведмедем

Він боровся і боров.

(«Україну в старовину»)

Це був час, коли Україна ще не починала формуватися - вона наче спочивала «в золотих дитячих снах».

Оповідаючи про наших предків - слов’ян, Олександр Олесь описує їхні традиції жити родами, племенами, очолюваних князями, змальовує їхні битви, обряди й свята:

Оселились цілим родом:

Що людина, як одна?!

Кревні люде - рід складали,

Кревні роди - племена.

(«Наші предки - слов’яни»)

У наступній поезії автор звужує обрій оповіді, щоб більш докладно розповісти про початки Києва, про полян - нащадками яких є кияни, про легендарних засновників Києва:

...Де стоїть тепер наш Київ,

Там була сама гора,

Жив там першим Кий з Хоривом,

Щек та Либідь - їх сестра.

(«Початки Києва»)

Далі йде цілий ряд поезій, присвячених київським князям. У них бринить гордість за минуле свого народу, вшановуються його князі, з болем звучать гіркі слова щодо згубних усобиць і війн...

Ось ми бачимо хоробрих вояків Аскольда і Діра, які, за дозволом Рюрика, через Волхов і Дніпро дісталися Києва і звільнили місто від влади хозарів:

Стали вільними поляни,

Вихваляють вояків,

А Аскольда разом з Діром

Вибирають на князів.

(«Аскольд і Дір»)

Зір автора сягає далеко за межі України: наче живий свідок, він описує походи київських князів, уславлюючи їхню мужність і винахідливість. Ось кораблі Олега долають бурхливе море у напрямку Царгорода, проте греки перетнули гавань залізними ланцюгами. Тож князь наказує... витягти кораблі з води й поставити їх на колеса! Перемігши Царгород і уклавши вигідні для русичів угоди,

На воротях Царгороду

Князь Олег свій щит прибив.

На воротях Царгороду

Український щит висів!

(«Поход на Царгород»)

Ушановує Олександр Олесь легендарну княгиню Ольгу, він докладно веде оповідь про першу зустріч простої селянської дівчини з князем Ігорем, що вразила його не тільки цнотливістю і красою, а й мудрістю. Коли ж Ігор був страчений деревлянами, Ольга жорстоко помстилася ворогові. Автор інтерпретує історичні події як такі, що були необхідними для об’єднання і зміцнення України:

...тоді лише держава

Буде дужа і міцна,

Коли всі в одно зіллються

Українські племена.

(«Смерть Ігоря»)

Ольга ж увійшла в історію України як одна з перших християнок:

І без Його мудра Ольга

Більше жити не змогла

І у грецькім Царгороді

Християнство прийняла.

(«Похід Ольги на деревлян»)

На сторінках «Повісті минулих літ», а отже, й циклу Олександра Олеся «Княжа Україна», є не лише історичні особи, а й казкові, легендарні герої, серед яких - Кожум’яка.

Далі йдуть поезії, присвячені видатним історичним людям і подіям - хрещенню Володимира Великого, хрещенню України, життю Києва під правлінням Володимира - «красного сонечка».

Князь Ярослав виступає у поезії як видатний правитель, що опікується розбудовою Києва, підвищенням його міжнародного статусу. І хоча князю доводилось воювати, все ж основною метою його державницької діяльності були розвиток освіти, культури, підтримування закону, миру і злагоди у державі. Князь залишає і синам, і нащадкам такий заповіт:

Не сваріться, жийте в згоді:

Тільки мир збере усе,

А незгода, наче вітер,

Все по полю рознесе.

(«Ярослав Мудрий»)

Саме у порушенні князевого заповіту автор вбачає причини наступної втрати Україною державності.

Книга містить також оповіді про похід князя Ігоря на половців, основою якого є «Слово про похід Ігорів», занепад і зруйнування Києва. Окремою частиною є поезії, джерела яких - оповіді Галицько-Волинського літопису, що розповідають про галицьких князів: Ростислава і Ростиславичів, Володимирка, Ярослава Осмомисла, Романа, Данилка і Василька, князя Данила Галицького, короля Юрія...

Поезії «Княжої України» написані хореєм, що зумовлює помірно динамічний характер оповіді, простоту викладу і сприймання.




На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.