Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014


Максим Рильський (1895-1964)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві. Його батько - етнограф, громадський діяч і публіцист Рильський Тадей Розеславович.

Максим перебував у творчому оточенні композитора М. Лисенка, етнографа Д. Ревуцького, актора й режисера П. Саксаганського, які справили на нього великий вплив. Навчався на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але не закінчив його. Багато займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.

М. Рильський почав писати рано, під впливом старших братів - Богдана та Івана, які перекладали українською твори іноземних письменників. Перший вірш М. Рильського надруковано 1907, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. І хоча книга зазнала дошкульної критики, все ж засвідчила талант поета-початківця:

Люблю я дощ рясний,

що гучно з неба ллється:

після дощу того

уся земля цвіте

і ліс,

покритий краплями блискучими,

сміється.

«Еволюція поета від першої книжки - «На білих островах» - до дальшої збірки «Під осінніми зорями» [...] означала шлях від наївності початківця до відчуття себе володарем слова...», - зазначає літературний критик Л. Новиченко.

У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного офіційною критикою за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року - переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності. Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС у 1931 році, після чого він майже рік відсидів у Лук’янівській тюрмі. «Коли в 1931 році на деякий час заарештовано Рильського, - згадує Освальд Бургардт, - я відчув, що коло звужується, що готується новий похід проти інтелігенції, і грозова хмара не промине на цей раз неокласиків».

«Постанова ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературно-художніх організацій» від 23 квітня 1932 року, ця глобальна, підступно задумана сталінська акція, була спрямована на колективізацію літературного життя - нею покладено початок усуспільнення творчих індивідуумів, створення гігантського колгоспу «Соціалістичний реалізм» - так характеризує цю страшну епоху літературознавець І. Ільєнко.

Після ув’язнення творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932), проголосивши активне сприйняття радянської дійсності, він, єдиний з неокласиків, урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Від поета вимагали писати панегірики владі - і він мусив це робити. Так, у роки сталінського терору з’явилась поезія «Моя Батьківщина»:

Моя Батьківщина - подолана ніч,

На кремені вирослий колос,

Моя Батьківщина - це Леніна клич,

Це Партії голос.

Цвіте Казахстан, Закавказзя і Дін,

Росія цвіте і Вкраїна...

Союз непоборний радянських країн -

Моя Батьківщина.

Проте Є. Маланюк, якого важко запідозрити у симпатіях до більшовизму, про «невольничу» поезію М. Рильського писав: «І якщо в його творчості траплялися «Пісні про Сталіна», оди до Ілліча, похвали для Маяковського й навіть одна посвята Молотову (!), то автор прекрасно знав, що то все - то така ж сама данина, як пиття кумису в ханськім наметі XIII століття. І знав також, що для нащадків то будуть лише літературні курйози, хоч і досить шибеничного стилю».

Його творчість поділилась на два річища - офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його. У радянську добу Рильський написав тридцять п’ять книжок поезій. Справжнім гімном рідній Україні стало «Слово про рідну матір», написане у роки боротьби з фашизмом. Ця поезія ледь не коштувала життя авторові. «Мені з великими труднощами вдалося захистити від розносної критики такого заслуженого письменника, яким є Максим Рильський, за його вірш «Мати» («Слово про рідну матір»), сповнений глибоких патріотичних почуттів. Основним приводом для необґрунтованих звинувачень проти Рильського і нападок на нього послужив той факт, що в цій поезії, яка оспівувала Радянську Україну, не було згадано ім’я Сталіна», - згадував М. Хрущов, Перший секретар ЦК КПРС.

Поет мусив миритися з продажністю своїх колег-письменників, які у гонитві за нагородами могли писати доноси, а свої думки М. Рильський довіряв лише паперу. Багато невідомих творів поета ще чекають на друк:

Братопродавці з білими руками,

І з чорними серцями - ось вони,

Що вслали анонімними листами

Дорогу у кар’єру і чини.

І ходять ще! І ще земля їх носить,

І ми їм досі руку подаєм,

І піт кривавий їм чола не росить

Під каяття нестерпним тягарем.

Одна із кращих збірок поезій М. Рильського - «Голосіївська осінь», яку літературознавець Л. Новиченко за її характером і місцем у творчості поета порівнює із славнозвісним «Intermezzo» М. Коцюбинського.

У 1944-1964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. 1960 року йому було присуджено Ленінську премію, у 1943, 1950 - Державну премію СРСР.

Помер Максим Тадейович Рильський 24 липня 1964 року. Поховано його у Києві, на Байковому кладовищі.

У 1972 році встановлено щорічну премію імені Максима Рильського за кращий художній переклад.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.