Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014


Андрій Малишко (1912-1970)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)

Андрій Самійлович Малишко - визначний поет, численні поезії якого стали піснями. Народився він в Обухові на Київщині, навчався в медичному технікумі, на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. Працював учителем, журналістом у харківський газетах. У 1930 році Андрій Малишко надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус». Згодом виходять поетичні збірки «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940), поеми «Трипілля», «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила».

У роки Другої світової війни Малишко працював кореспондентом у фронтових газетах, видав збірки «До бою вставайте!» (1941), «Україно моя!» (1942), «Понад пожари» (1942), «Слово о полку» (1943) та інші. По війні став редактором літературного журналу «Дніпро». Обирався депутатом Верховної Ради УРСР. Найвагоміший період творчості поета починається із середини 1950-х років. У збірках «Що записано мною» (1956), «Серце моєї матері» (1959), «Полудень віку» (1960) та інших з’являються тексти відомих пісень.

Андрій Малишко помер 1970 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.

Андрій Малишко в українській літературі посідає одне з найпочесніших місць. За своє життя, а тривало воно всього 58 років, А. Малишко видав близько 40 поетичних збірок.

Пісня як провідний жанр творчості А. Малишка виразно оформлюється уже у повоєнні роки. За свідченнями сучасників, А. Малишко любив народну пісню, сам добре співав. Ніжність і красу народної пісні він переніс у свою поезію. Не випадково багато віршів А. Малишко написав у традиційній формі пісень, дав їм назви пісень - і легко, природно лягли вони на музику. Поет зумів знайти свою ноту, зумів по-своєму оспівати красу рідного краю, світле почуття кохання, безмежну синівську любов. Основними композиторами, з якими співпрацював А. Малишко, були брати Платон і Григорій Майбороди. «Ми легко працювали. Я розумів з півслова його, а він розумів з півслова мене», - згадує П. Майборода. Його вірші-пісні український народ прийняв серцем, і тепер ми словами поета оспівуємо красу древнього Києва: «Як тебе не любити, Києве мій!» / висловлюємо пошану вчительці: «Вчителько моя, зоре світова!».

Немало знайдеться у художній літературі творів, які розкривають світлий материнський образ. Але найбільш ніжно й трепетно співає гімн материнству Андрій Малишко, складаючи у своїх віршах пошану і вдячність не тільки своїй неньці, а й усім матерям. Тому його твори такі близькі кожній людині.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.