Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Вогник»
Андрій Малишко (1912-1970)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Малишко Андрій
Ця поезія окреслює найсуттєвіші символи людського життя - це рідний дім, що сяє незгасним вогником-дороговказом, батько, мати («ота, що у світі одна»), тополина (дерево жіночої туги). У кількох рядках - усе життя простої селянської родини: батьківська любов до синів, їхні далекі дороги по рідних і чужих краях, і той незгасимий вогник у вікні, що став провідною зорею і кличе синів, що розійшлися світами, додому, до первісних духовних джерел - до рідної хати, до засмучених материнських очей... Поет у часи, коли колективізм вважався чи не першою потребою радянської людини, оспівує найсвятіше - родину, нерозривність кревних зв’язків, що були справжнім джерелом сили, наснаги, основою непорушних загальнолюдських моральних засад.
Віршовий розмір - амфібрахій. Римування перехресне.