Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Цар Плаксій та Лоскотон»
Василь Симоненко (1935-1963)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Симоненко Василь
За спогадами матері поета Ганни Федорівни, казки Василь у дитинстві любив, особливо «Фарбований Лис» І. Франка та «Казку про попа і його наймита Балду» О. Пушкіна. Отже, до вподоби йому були літературні казки. А зі спогадів Симоненкового сина Олеся дізнаємося, що казку «Цар Плаксій та Лоскотон» батько-письменник створив на його прохання.
Дія казки розгортається у прекрасній країні, що має дивне ім’я Сльозолий, якою правив цар Плаксій - бридкий і потворний:
Голова його мов бочка,
Очі - ніби кавуни.
Цареві нащадки, три сини Плаксуни і три дочки: Нудота, Вай-Вай і Плакота - також були плаксивими.
Цареві дуже хотілось, аби разом із ним плакали всі діти країни, тому й заборонив радіти і сміятися.
Цар любив, як плачуть діти,
Бо любив їх сльози пити.
Грізна царська гвардія, забіяки-сльозівці, тих, хто сміявся, шмагали нагайками. Про все це розповідається у розділі «Цареве сімейство», який є вступом до казки.
Наступний розділ — «Дядько Лоскотон» - містить оповідь про веселого дядька на ім’я Лоскотон, який зневажав порядки, заведені у царстві Плаксія, і приносив усім сміх.
Мав він вдачу теплу й щиру,
Ще й лукавинку в очах.
І була накидка сіра
В Лоскотона на плечах.
Лоскотливі мав він вуса
І м’якенькі, наче пух.
І м’яке волосся русе
Розсипалося до вух.
Він як прийде, залоскоче,
То сміється, хто й не хоче.
Тільки де він появлявся,
Зразу плач там припинявся,
І приходив до усіх
Голосний та щирий сміх.
Підступний Плаксій видав наказ про арешт Лоскотона, а тому, хто затримає веселого дядька, обіцяв віддати свою дочку за дружину. Капітанові Макаці дуже хотілось стати зятем Плаксія, і тому він підступно схопив Лоскотона, привівши його до столиці Плаксограда (розділ «Арешт Лоскотона»).
Розповідаючи про весілля Макаки й Нудоти (розділ «Весілля в палаці»), автор дошкульно висміює тих поетів, які співали дифірамби цим страшним потворам. Вночі ж, коли сторожа поснула, батраки й робітники звільнили Лоскотона (розділ «Звільнення Лоскотона»).
Несподівана поява Лоскотона у палаці на весіллі (розділ «Продовження весілля») викликала у всіх жах. Лоскотон же примусив Плаксія сміятися - та так, що той од сміху помер!
З ним придворні одубіли,
Бо сміятися не вміли.
Дочки й сини Плаксія порозбігалися, а Макака... з’їв себе із переляку!
Лоскотон і донині живе і дарує дітям щирий сміх. Кожен може потрапити у цю веселу країну. Тут, як і годиться, добро перемагає зло.
Здавалось би, нехитра дитяча казочка. Проте вона утверджує радісне сприймання дітьми навколишнього світу, позитивний настрій, будить фантазію малечі: кожний може уявити героїв цієї казки, а то й намалювати їх чи розіграти веселу виставу. Цей твір В. Симоненка є чудовим зразком так званої «дитячої» літератури, політично не заангажованої, щирої, доброї і мудрої.