Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
Іван Драч (народився 1936)
Новітня українська література (ХХ-ХХІ століття)
Всі публікації щодо:
Драч Іван
Іван Драч є одним із найяскравіших представників молодого творчого покоління письменників 60-х років XX століття, що заявило про себе в часи так званої «хрущовської відлиги». Орієнтація «шістдесятників» на світовий культурно-мистецький досвід та істинні національні традиції, прагнення відновити естетичні критерії творчості йшли всупереч принципам соціалістичного реалізму, які стверджувала в мистецтві тоталітарна держава. Уже рання поезія І. Драча (поема «Ніж у сонці», 1861), незвична за формою й змістом, переступила регламентовані кордони радянської літератури й стала виявом своєрідного бунту, прориву української поезії до якісно нових обріїв мистецтва. У творах поета крилата одухотвореність і жалюгідна спустошеність людської душі, джерела народності й національне безпам’ятство, світлі й темні сили зійшлися у двобої, ареною якого є людина, що вже перестала відчувати себе «коліщатком та гвинтиком великого державного механізму».
Виключений за політичні погляди з Київського університету ім. Т. Шевченка, І. Драч, заочно продовжуючи навчання, працює в «Літературній газеті», підтримує зв’язки з українськими дисидентами. Проте, не в змозі один на один протистояти владі, йде на певні поступки.
Збірки поезій І. Драча - «Соняшник» (1962), «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів», «Поезії» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Дума про вчителя» (драматична поема, 1977), «Сонячний фенікс» (1978), «Сонце і слово» (1978), «Американський зошит» (1980), «Січнева балада 1924 року» (1980), «Шабля і хустина» (1981), «Драматичні поеми» (1982), «Київський оберіг» (1983), «Соняшник» (1985), «Теліжинці» (1985), «Храм сонця» (1988) - у який би час вони не були написані, свідчать про високий мистецький талант письменника і глибокий його духовний світ. Поет був здатний до незвичайно оригінального творчого мислення, що спонукало його добирати своєрідні метафори та епітети, творити нові жанрові структури. Тому й вражають настільки читача твори Івана Драча, закорінені своїм мисленням у менталітет народу, у здобутки вітчизняного мистецтва. Недарма Іван Дзюба писав про свого колегу: «За енергією шукань, розгоном випереджування і садизмом самозміни Іван Драч явище небувале в усій українській поезії. Він увесь - скімлива душевна незакінченість, моторошна невіднайденість, постійно поновлювана незгармонізованість...»
І. Драч багато працює як кіносценарист: фільми «Криниця для спраглих» (1964), «Камінний хрест» (1968), «Іду до тебе» (1971), «Пропала грамота» (1972), «Дід лівого крайнього» (1974), «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983), «І в звуках пам’ять відгукнеться» (1987), «Зона» (1988) та ін.
У 90-х роках XX століття з початком перебудови І. Драч відновлює контакти в дисидентських колах, починає активну громадсько-політичну діяльність: у 1989 року на І з’їзді Народного Руху України за перебудову обраний його головою, а пізніше - співголовою НРУ разом з Вячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем, очолює громадську організацію Товариство «Україна-Світ», обирається Народним депутатом України.
За творчу діяльність нагороджений Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона» (1976), Державною премією СРСР (1983), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), а 2006 року І. Драч удостоєний звання Героя України.
Поміркуймо з науковцями
І. Драча справедливо вважають поетом пошуку нового змісту і форми творчості. Його художнє мислення відзначається різноплановістю: прозорі образи, часто зіперті на міцну фольклорну основу, чергуються зі складними метафорами, що інколи переростають у символи; філософічність роздумів про загальнолюдські цінності поєднується із картинами приземленими, буденними за своїми зовнішніми ознаками, але значними за своєю глибинною суттю. Драч ніби вибухнув у літературі 60-х років, викликавши бурю неоднозначних оцінок. Таким він залишається і понині, бо його жага пізнати світ і людину невичерпна.
Н. Бернадська
