Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Заворожена криниця»
Пантелеймон Куліш (1819-1897)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Куліш Пантелеймон

Гостро висловлюючись проти політичних утисків України з боку «доброзичливих» країн-сусідів, П. Куліш водночас розумів благотворний вплив різних мов на формування української мови, яка у поезії «Заворожена криниця» постає в алегоричному образі прекрасного саду з екзотичними квітами (словами, образами, художніми творами), від яких линуть прекрасні пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена «для брата», щоб брав він звідти «чисту воду-прохолоду». Ця чарівна криниця - живильне джерело мови українського народу, яке і вбирає в себе аромати чарів тих дивних квітів, і саме живить ці квіти. Щоб криниця не зміліла, поет просить вітри - тихий західний і буйний північний (аквілон) - принести чари-дощі й наповнювати ту криницю, аби цей сад-виноград буяв завжди. Отже, П. Куліш не обмежує розвиток української мови виключно західним (європейським) чи північним (слов’янським, у тому числі російським) напрямом, а радить брати усе найкраще від різних мов і культур (цю думку він робить ще більш виразною, обравши епіграфом пушкінський рядок).

Мова твору рясніє іншомовними словами - численними назвами квітів, північного вітру (аквілон), географічними назвами (Тигр, Євфрат, Едем), які перемежовуються з власне українськими, що сприяє глибокому розкриттю ідеї поезії.

Віршовий розмір поезії - хорей.