Аналіз художнього твору - Марко В.П. 2015

Тайна поетичного слова
Художній світ лірики та ліро-епосу

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Творення неповторного поетичного образу — мета кожного митця. Розкрити цю неповторність — мета дослідника. Шлях до неї пролягає крізь родово-жанрові особливості твору. Під час аналізу творів лірики і ліро-епосу загальна теорія конкретизується, що дає змогу точніше розкодувати художню інформацію, яку містять їх образні системи.

Під час аналізу лірики слід ураховувати, до якого жанру належить твір. Теорія літератури традиційно розрізняє дві групи ліричних жанрів: історично сформовані (гімн, ода, послання тощо); жанри, що розрізняються за матеріалом переживання (громадянська, Інтимна, пейзажна лірика). Паралельно необхідно врахувати характер предметних деталей та їхню взаємодію з рухом поетичної думки (ідеї автора).

На подібному життєвому матеріалі, навіть на одних предметних деталях у різних творах можуть поставати різні проблеми. А та сама ідея може утверджуватися на різному життєвому матеріалі. Наприклад, у вірші В. Сосюри «Васильки» порівняння очей коханої з синіми квітами («у тебе, мила, васильки з-під вій») наводить ліричного героя на думку про вічність кохання й безкінечність життя — завдяки повторюваності схожих ситуацій:

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,

і ось так же в полі будуть двоє йти,

але нас не буде. Може, ми квітками,

може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,

і хмарки летіти в невідомий час,

і другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас.

Таку ж думку — про неспинність життя — А. Кацнельсон утверджує іншими предметними деталями. Ліричний герой його вірша дивиться в річку і розмірковує, що відбитий там його погляд, можливо, не пропаде безслідно: «Може, хтось далеко звідси / через років сто чи двісті / в річці зір мій упійма...».

У вірші російського поета В. Федорова «Лист», написаному під час війни (1943), предметна деталь — васильки проросли крізь очниці черепа — навіває думку про те, що життя і смерть ідуть поруч. Прохання ліричного героя, звернене до коханої, ніколи не зривати васильків, звучить, як заповіт берегти життя, бо воно таке ж ніжне й нетривке, як і ті квіти, що проросли крізь очниці черепа.

У ліриці яскраво виявляється естетична природа слова, про що стверджував О. Потебня. Це стосується насамперед творів алегоричного змісту («Сонети — се раби...» І. Франка, «Лист до волошки» М. Рильського).

Особливості лірики формують способи вираження ідеї: вона може бути заявлена прямо або виражена алегорично — випливати із взаємодії предметних деталей («Як умру, то поховайте...» Т. Шевченка, «По хліб шла дитина...» П. Тичини). Традиційним способом аналізу лірики є характеристика образу ліричного героя, ліричного персонажа, позиції ліричного оповідача, визначення їхньої близькості до автора.

Свої особливості мають і ліро-епічні твори: поема, байка, балада тощо. Визначальні для них співвідношення емоції, думки та епічного життєвого матеріалу. З нею пов’язані і такі ознаки: слово в ліро-епосі виконує зображальну й виражальну функції; у цій групі творів ідея може бути заявлена прямо і випливати з конфлікту та його розв’язки; у ліро-епічній поемі наявний сюжет і ліричні відступи, у байці — фабула і мораль, які потребують різних способів аналізу й роз-кодування.

Кожна особливість лірики та ліро-епосу різною мірою активізуються в конкретних творах; діє в загальному полі взаємодії концепції людини і стилю, змісту і форми. У цій системі талановитий твір відкриває таїну змісту і красу художньої форми.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.