Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011
Містицизм
Духовність контрреформації
Суспільно-культурні виміри епохи бароко
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Для релігійности Бароко властиве активне зацікавлення містичними аспектами духовного життя, прагнення піднестися до вершин богопізнання шляхом молитовного вдосконалення, інших аскетичних методів. Містика (від грецького - таємничий, що стосується містерій) - «особливе, глибоке переживання єднання з Богом і пізнання реальности Божої, дароване цілком вільно Богом»70. Містичне, ірраціональне пізнання Бога є зазвичай глибоко особистим і може виявлятися назовні в екстатичних станах, видіннях. Здебільшого воно лишається закритим для чужих очей.
Володимир Лоський зауважує: «У певному сенсі будь-яке богослов’я містичне, оскільки воно являє Божествену таємницю, що дається Одкровенням. З іншого боку, часто містику простиставляють богослов’ю як сферу, неприступну пізнанню, як невимовну таємницю, сокровенну глибину, як те, що може бути швидше пережите, ніж пізнане, те, що швидше піддається особливому досвідові, який перевершує наші здатності судження, аніж якомусь сприйняттю наших почуттів або нашого розуму»71.
Антитетичний характер барокової культури виявляється, зокрема, в парадоксальному сполученні розвитку академічного богослов’я, богословської освіти та напруженого містицизму, а також у не менш парадоксальних спробах надати містичному досвідові дискурсивної форми, відкрити його для інших. Метафорична образність стає особливо плідним засобом компенсувати обмежені можливості мови у відтворенні внутрішніх станів аскета, що переживає містичне сходження до непізнаванного джерела світла через морок, де змовкає будь-яке позитивне знання. Тонкі нюанси споглядальної молитви, радісне тремтіння чи заціпеніння душі й тіла, безмовне розкриття серця перед Богом вимагають для свого опису пошуку аналогів у власному життєвому досвіді або культурному досвіді людства, а це стимулює звернення до мови символів і алегорій.
Реакцією на моральний релятивізм Ренесансу стає в XV-XVI ст. звернення до форм духовного життя, що передбачали радикальне зречення світу й практикування споглядальної (контемплятивної) молитви. У цей час у Нідерландах, Франції, Італії та Іспанії поширюється впорядкована в певну систему медитативна молитва - духовні вправи. Виділяються три етапи медитації: усунення всього марнотного й вибір теми медитації, власне медитація - роздумування на євангельські й загалом духовні теми з використанням розуму, умовиводів і волі, підведення підсумків - спрямування до Бога пробуджених бажань. Медитація використовується для реформування монашого життя, сполучається з практикою молитви за вервицею - читанням 150 молитов «Богородице Діво, радуйся» з одночасними роздумами над 15 тайнами життя Пресвятої Богородиці (розарій). Орден домініканців у 1505 р. офіційно приймає медитацію як обов’язкову для спільноти духовну вправу, францисканці ухвалюють аналогічне рішення в 1594 р.
70 O’Kollins Gerald SJ, Farrugia Edvard G. SJ. Leksykon pojęć teologicznych i kościelnych z indeksem angielsko-polskim. - Krakyw: WAM, 2002. - S. 183.
71 Лосский Вл. Очерк мистического богословия Восточной Церкви: Пер. с франц. // Мистическое богословие.: К.: Путь к истине, 1991. - С. 97.
Іспанські містики справили потужний вплив на духовне життя Європи XVI-XVII ст. Баскський дворянин Ігнатій Лойола (1491-1556) у тридцятирічному віці пережив навернення, коли лікувався від важких ран, здобутих при обороні Памплони від французів. Побожне читання й молитва кардинально змінили його життя. Лойола вирушив у прощу до бенедиктинського монастиря Монтсеррат (Каталонія), посповідався, символічно пожертвував монастиреві дворянську шпагу й меч, а потім майже рік провадив покаянне життя в Манресі: суворо постив, молився сім годин на день, щодня відвідував церковні богослужіння, жив з милостині. Над річкою Кардонер він пережив містичний стан, описаний згодом в автобіографії «Заповіт прочанина»: «Очі його розуміння почали розплющуватися; не те, щоб він побачив якесь видіння, просто він збагнув і дізнався чимало речей, які стосувалися як царини духа, так і віри й науки; це супроводжувалося таким великим просвітленням, що все здавалося йому новим»72. Відтоді він бачив у Ісусі Христі лагідного володаря й короля, співробітником якого покликаний був стати. Там сформувалася чільна ідея ігнатіянської духовности: шукати й знаходити Бога в усіх речах.
Досвід, здобутий під час пережитого осяяння, Ігнатій Лойола записав у книзі «Духовні вправи»73, ключовій для подальшого упорядкування аскетичних практик на Заході. Вона ж мала величезний вплив на духовне життя Європи епохи Бароко. Ігнатій пропонує методику систематичної молитви, яка передбачає очищення душі, вияв покликання, цілеспрямоване впорядкування внутрішнього світу й плекання поміркованої відданости Божій волі. Він розглядає «Духовні вправи» як начерк, «початок і основу» зустрічі душі з Богом, що переображує саме життя. Медитації розраховані на чотири тижні Причому протягом першого темою медитацій є гріх і пекло, другого - земне життя Ісуса Христа, третього - страждання і смерть Христа, четвертого - прославлення воскреслого Спасителя. Іспанську версію «Духовних вправ» було завершено в 1541 р., а за сім років опубліковано латинський переклад, який і відкрив цю книгу світові.
Після пережитого в Манресі Ігнатій Лойола здійснив прощу в Святу Землю, а потім вирушив здобувати освіту: спершу - до Барселони, потім - до Алкалі та Парижа. Він починає проповідувати й наражається на підозри інквізиції. Тричі Лойола притягався до суду, відбув двомісячне ув’язнення, але зрештою був виправданий. Він гуртує довкола себе однодумців, пише устав («Конституції») Товариства Ісусового, а після затвердження цього документа папою Павлом III складає в 1541 р. урочисті обіти. Останні роки свого життя Ігнатій Лойола провів у Римі, очолюючи створений ним орден єзуїтів. Він пережив ще одне містичне видіння, заснував Римську колеґію (згодом Григоріанський університет), десять провінцій ордена. У 1556 р. Ігнатій Лойола помер. У 1609 р. його було проголошено блаженним, а 1622 р. - святим.
72 Заповіт прочанина: Автобіографія святого Ігнатія Лойоли, засновника Єзуїтів / Пер з англ. - Львів: Свічадо, 2004. - С. 28.
73 Ігнатій Лойола. Духовні вправи. - Львів: Свічадо, 1998. - 172 с.
Двоє дещо молодших сучасників і земляків Ігнатія репрезентують кармелітську духовність, яка бере за взірець відлюдного споглядального життя й палкої відданости Божій волі старозавітнього пророка Іллю. Це Тереза Авільська та Йоан від Хреста.
Тереза Авільська (1515-1582) вважається незрівнянним учителем молитви. Вона спиралася на власний досвід і неоціненну психологічну інтуїцію. Подолавши важкий і болючий шлях духовного вдосконалення, Тереза започаткувала реформу кармелітів, що відновлювала давній суворий устав. В рідній Авілі, а потім і в інших містах вона засновує монастирі Кармеліток Босих, для яких у 1581 р. укладає устав. У своїй найвідомішій книзі, «Внутрішній замок» (1577)74, вона зображує душу як замок із численними помешканнями, через які проходить кожен, хто, вдосконалюючись у молитві, прагне дістатися до центру замку, престолу Христа-Царя. За мурами суцільна темрява, замок оточує рів із бридкими потворами. За її вченням, дискурсивна молитва є лише прологом до молитви містичної, яка дозволяє повністю зануритися в лоно божественої любови. Українською мовою перекладено також книгу Терези з Аквіли «Шлях досконалости»75.
Іоан від Хреста (1542-1591) послугується не менш вишуканою метафоричною мовою. Його головні твори: «Сходження на Кармель», «Темна ніч душі», «Пісня духу», «Живе полум’я любови». Містичне богослов’я Іоана спирається на ідею про те, що досконале поєднання людини з Богом досягається інтенсивним глибоким очищенням усіх здібностей душі й тіла. Шлях до поєднання - «ніч», бо душа долає його тільки вірою. Морок ночі, який необхідно подолати на дорозі до Бога, виникає через людську прив’язаність до матеріяльного світу. Активне очищення духу й почуттів від влади світу, викорінення бажання володіти речами або прив’язаність до них долається наслідуванням Христа, плеканням чеснот віри, надії, любови. Споглядальна молитва починається через усвідомлення Бога в любови.
Духовна спадщина обох містиків-кармелітів поширювалася в Україні через численні монастирі їхнього ордену. Реформовані кармеліти босі мали в Речі Посполитій наприкінці XVIII ст. 28 монастирів з 400 монахами. Самостійна польська провінція утворилася ще в 1617 р. Кармелітські монастирі були у Львові, Перемишлі, Бердичеві, Кам’янці-Подільському.
74 Тереза з Авіли, св. Внутрішній замок / Пер. з англ. Андрія Маслюха. - Львів: Свічадо, 2008. - 260 с.
75 Тереза з Авіли, св. Шлях досконалості / Пер. з англ. Андрія Маслюха. - Львів: Свічадо, 2007. - 204 с.
