Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Футуризм
Нереалістичні напрями
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — напрям у мистецтві й літературі, що виник в Італії у 1909 р. Основоположником його був поет Марінетті. Він видав маніфест футуризму, в якому глумився з італійської культури минулого і сучасного. Футуристи закликали до позбавлення змісту словесної форми поезії (деформації слів, руїни синтакси, розділових знаків, частин мови, за винятком іменників, уводили в текст поезії математичні знаки тощо). Поетизували вони велике місто і високорозвинену техніку, дуже вихваляли війни.

Український футуризм склався на початку XX ст., на чолі якого стояв М. Семенко. На відміну від італійського український футуризм відрізнявся тим, що був позбавлений мілітаризму, натомість вів шалену боротьбу проти інших літературних течій та окремих письменників, часто ображаючи їх своїми творами. Для Семенка немає авторитетів, немає попередників, «він сам собі предок». Коли російські футуристи (В. Маяковський, І. Северянин та ін.) пропонували скинути з «корабля современности Пушкина и Лєрмонтова», то й Семенко відгукнувся: «Тарас Шевченко під моїми ногами» і палить свою збірку поезій «Кобзар», що нею цей новатор замахувався «був запалити світ» (Єфремов).

Семенківський футуризм розвивався під гаслом протесту проти всіх попередніх форм літератури. Він хотів бути поетом вулиць з гуркітливими екіпажами, хмародерів, тротуарів і кафе, захряслих людьми. У свої вірші, написані асиметричними ритмами, з асонансами замість рим, або без асонансів і без рим, він хотів би перенести всю «музику» шумів великого людського мурашника, увесь трепіт його звичайного людського життя. Він малює міські брами, кидає у вірші сирий матеріял хроніки подій, широко користуючись прозаїзмами, чужими словами, словами спеціально створеними за прикладом його учителів (Маяковського, Северянина). Але стан Семенка не такий легкий: радий не радий йому доводиться грати ролю Дон Кіхота і творити з нічого «темпи міста», відбиті тільки звуками й натяками на поняття, які ловить поет у місті:

Осте сте

бі бо

бу

візники-люди

трамваї-люди

автомобілібілі

бігорух рухобігі

селі

елі

лілі

путі велетні

лиму сталь

палять

нах

пахка

пахитоска

дим синій

чорний дим

пускають

чаду жить

чаду благать

кохать, кахикать

життєдать

життєрух

життєба

нзін

А справді в цих віршах відбито якнайкраще лише хаотичність сприймань великого міста самим поетом. «Це не письменник, а «навмисне», і його писанина не поезія, а простісіньке собі й досить ординарне штукарство. Здебільшого і переважно» (Єфремов).

Поряд з Семенком представниками футуризму в українській літературі є: Гео Шкорупій, О. Слісаренко, що спочатку виступав як символіст, та ін.