Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Системи віршування. Трискладові розміри. Дактиль
Поетична фоніка
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі. Дактиль уживається в українській поезії від дво- до шестистопового.

Двостоповий дактиль зустрічається рідко, бо, так би мовити, він тісний. В рядок можна вкласти лише два слова, і поділ фрази на двослівні відрізки надає їй одноманітности; а опріч того ще створює труднощі з римою, яка йде дуже часто, тому що доводиться римувати кожне друге слово. Частіше зустрічається з усіченими рядками. Наприклад:

Тристоповий дактиль також рідко зустрічається як самостійний вірш, а частіше в чергуванні з рядками чотиристопового. Наприклад:

Тут у всіх рядках усічені дактилі (трохеї) на кінці.

Дуже рідко в українській поезії зустрічається також п’ятистоповий дактиль, притому остання стопа звичайно буває усічена на один склад. Наприклад:

Гексаметр — віршовий розмір у античній поезії з шести дактилів, що з них останній усічений; в кожній стопі, опріч п’ятої, два коротких склади могли бути замінені рівновартним одним довгим, утворюючи спопдей (//). У середині рядка, найчастіше після довгого складу третьої стопи, припадає пересіч, що ділить рядок на два піврядки. Схема античного гексаметра така:

Гексаметром написані поеми Гомера «Іліяда» й «Одіссея», «Енеїда» Верґілія, та інші. Наприклад:

Так от в ку|щах спочи[вав || небо | рак Одіс|сей бого| рівний.

(«Одіссея», переклад Ніщинського)

Гексаметр в українських силабо-тонічних віршах — це шестистоповий дактиль. І на зразок грецької поезії, де дактиль міг замінюватися спондеем, у нас поети замінюють трохеєм. Наприклад:

Хмари кру|гом обляг І ли — і | поле у | тінь усту|пило.

Птаство ве|селе при|мовкло.

За]тихнули [зщулились |трави.

(П. Тичина, «Хмари кругом облягли»...)

Греки і римляни велику увагу звертали на пересічі, де їх класти; в нашій поезії пересіч у гексаметрі значення не має: слух підказує, де треба зробити відпочинок, читаючи ритмічно вірш.

Пентаметр (п’ятимірник) — в античному віршуванні дактилічний рядок, утворений подвоєнням першого піввіршу гексаметра і складений з двох однакових частин: 21/2 + 21/2 дактилічних стоп. У вірші є властиво чотири дактилі і дві половинки, що греки рахували за цілу стопу — спондей (//). Піввірші поділені пересіччю. Ось схема і приклад:

Пентаметр уживався тільки в чергуванні з гексаметром у парних (другому, четвертому і т. д.) рядках. Таке сполучення двох цих віршів зветься елегійним дистихом (двовіршем), тому що це була форма елегії. Наприклад :

Як виринає в душі тої скорбної ночі картина,

Що в ній о|станнії | я || в Рbмі хви|лbни про |був...

(Із Овідієвих «Tristium Libri» — переклад І. Франка)

Такі двовірші (гексаметер та пентаметр) зустрічаються і в українській поезії. Наприклад: