Література та літературознавство української діаспори - Людмила Скорина 2005


Поезія «третьої хвилі». Українська поезія ІІ половини ХХ ст. в Канаді
Лекція 3. Поезія української діаспори

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Друга світова війна вихлюпнула велику кількість літераторів з України. Одні йшли в широкий світ, бо не було іншого виходу, інші залишали Україну свідомо, з певного метою, можна сказати, з місією — прислужитися їй, понести у світ правду про те, що робилося й робиться в Україні під московським поневоленням. Найамбітніші прагнули творити велику літературу в умовах вільного світу. Завдяки таким жертовним намірам після 1948 — 30 років, коли творці українського слова масово поселились у Кана-

ді та США, тутешня поезія зросла якісно. Порівняно до староканадців, новоприбулі писали менше, зате краще опрацьовували свої твори. Якщо в другому періоді поняття літературного стилю було ще дуже відносним, то приблизно від 1950 р. можна говорити не лише про стилі, а й про українські літературні напрями, літературні школи на цьому континенті, зауважує Яр. Славутич. Прикметно, що українські поети Канади та Америки творили в одному спільному потоці, до якого примикали також окремі одиниці, що опинилися в Південній Америці чи залишилися в Західній Європі. До Другої світової війни такого спільного потоку не було.

Хронологічно першим повоєнним виданням новоприбулих до Канади була поема з символічною назвою «Прометей» митрополита Іларіона (д-ра Івана Огієнка, 1882 — 1972), що приїхав з Європи до Канади 1947 р. і тут у Вінніпезі продовжував наукову діяльність і літературну творчість. Вірші митрополита Іларіона відзначаються доброю мовою, адже писав їх визначний український мовознавець. Тематика його творів міфологічна, історична й релігійна. На жаль, ці вірші переважно одноманітні, монотонні, без розмаїття ритмів, традиційні й занадто прості поетикальними засобами. Тому їхня впливова сила на читача невелика, хоч автор видав багато поем і віршованих п’єс.

Добрий знавець української мови, Левко Ромен (1893 — 1981), який народився на Наддніпрянщині, прибув до Канади 1950 р., виступив у пресі ще під час Української Революції 1917 — 21 років. Але перша збірка з’явилася аж у Новому Світі, коли дозрілий поет почав збиратися на пенсію. Роменові книжки «Передгрім’я» (1953), «Поеми» (1956), «Дубнелин» (1969) і посмертне «Поляризоване» (1981) — наслідок послідовної, обдуманої творчої праці.

Патріотична поезія Ромена добре надається до сцени з нагоди національних свят. Такого типу вірші «Петлюра», «Тарасові» та інші, зокрема у збірці «Дуб-нелин», де тематичний засяг дуже широкий. Тут і вростання в грунт Канади, і стовпи «індіянських божищ», і Ніягара — з одного боку, і вірність Україні та її визвольній боротьбі — з другого. Ромен уміє працювати над словом, іноді він досягає дуже доброї тональності.

Наступний український поет в Канаді — Лев Орлигора (псевдонім Лева Силенка), що став Вчителем «РУНВіри». Писати вірші почав Силенко ще під час Другої світової війни. Видав першу збірочку «Люблю» (1958) після прибуття на цей материк. Збірка поезій відкривається пророчим рядком — «Стрічайте вікінга нового!». Поет називає Україну «сіллю землі», «окрасою праокрас», «сестрою Христа». Вона «окрадена, сумна», «Бога дар», несе хрест, а «в очах — прощення». Цілком християнський погляд! Автор безмежно любить залишену Україну, «як правду — Бог».

Поет вперто й послідовно шукає витоків української духовності, сягаючи праджерел, не лише праукраїнських, а й праіндоєвропейських. Післявоєнні розчарування серед значної частини української інтелігенції, зневіра в Бога, який не допоміг визволитися Україні, та до певної міри антирелігійне виховання під радянським впливом призвели до виникнення т. зв. руху за Рідну Віру, що заперечує християнство і звертається до давньої міфології, яку підносить до рівня релігії. В історичних розвідках Силенка йдеться про «епохальні» відкриття: що українці ще до Христа завоювали Месопотамію, якщо не увесь Єгипет, що санскрит походить з української мови тощо.

Збірка «Мага врата» — це віршований маніфест Рідної Української Національної Віри (РУНВіри). З кожного рядка 699 строф у поемі клекотить ненависть до християнства, висловлена часто не без хисту. Таким чином, ця маленька (всього 92 сторінки) книжечка набуває значення нового Євангелія, нового Корану. Цікаво, що висміюючи «чуже» для українського народу християнство та його священнослужителів, автор не знаходить у нашій праісторії «рідних» елементів, на які б можна спертися, і звертається знову ж таки до чужого джерела — «мага врата», що значить «магічні ворота, могутня сила, дороговказ».

Донедавна єдиний український модерніст у Канаді Данило Струк (народився 1940 р. у Львові, приїхав до США 1949 р., а від 1963 р. постійно живе в цій країні) у своїй збірці «Гамма сіґма» (Вінніпег, 1963) показав себе послідовним прихильником, з одного боку, раннього П. Тичини, а з другого — американських новітніх поетів. «Гамма сіґма» — учнівська збірка. «Романтична соната» та інші вірші показують творчо неперетоплений вплив П. Тичини, але поступово в цих віршах виявляється й власне обличчя поета.

Непересічний поетичний хист виявила Віра Ворскло, котра народилась 1926 р. у Києві, а прибула до Канади 1951 р. Без перебільшення можна сказати, що В. Ворскло сьогодні — найбільш талановита українська поетка в Канаді. Одним із найтиповіших її творів є «Скеля», де, ніби в краплині води, віддзеркалено як її здобутки, так і недоліки. Метафоричні вислови «вдовина втома» скелі, «стежки дріт», «ридає океан... цілує ноги» скелі, як і виразні оксиморони «знак живої смерти» та «німий крик людини» — це великі позитиви поетки. Тут малюнок самотньої скелі та її оточення, і філософічне осмислення теми: «тримай свій гордий біль, як знак живої смерти». «Скеля — це зразок верховинних осягів В. Ворскло.

Борис Олександрів (1921 — 1979) прибув до Канади 1949 р., видав книжечку «Мої дні» (Зальцбург, 1946). Після дуже довгої перерви поет дав про себе знати збірками «Туга за сонцем» (Торонто, 1967) і «Колокруг» (Торонто, 1972), що наполовину складаються з перекладів. Посмертно видано Поворот по сліду» (1980). Віршувальна вправність, музичність вірша, добра тональність, ліризм — це ті якості, що викликали ряд заслужених похвал на адресу автора.

Серед інших поеток треба згадати Марію Голод (нар. 1918 р., в Канаді з 1948 р.), Стефанію Гурко (нар. 1924 р. на Станиславівщині, в Канаді з 1956 р., після восьмирічного побуту в Австралії), Світлану Кузьменко (в Канаді з 1948 р ), Аріядну Шум (прибула до Канади після війни), Ліду Палій (у Канаді з 1948 р.), що добре зарекомендувала себе прозовими книжками чи окремими віршами. З наймолодших варто згадати оригінальних модерністів Ірину Макарик (нар. 1951 р. в Торонто) та Марка Царинника.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.