Література та літературознавство української діаспори - Людмила Скорина 2005

Яр Славутич
Основні репрезентанти та їх концепції
Лекція 6. Літературознавство української еміграції

Всі публікації щодо:
Славутич Яр

Яр Славутич відомий на історичній батьківщині не лише як поет, а й як учений. Його «Розстріляна муза» (1955, 1992) — перший у світі мартиролог української літератури, понищеної тоталітаризмом. Перевидання «Розстріляної музи», в якому збережено композицію книжки 1992 р., знайомить читача з прізвищами ще 150 жертв тоталітарного режиму.

Понад три десятки досліджень, вміщених у книжці «Меч і перо», репрезентують понад три століття української словесності — від К. Саковича до С. Караванського. В студії, присвяченій висвітленню у «Віршах» Саковича образу володаря взагалі й гетьмана Сагайдачного зокрема, літературознавець прагне до реконструювання автентичної історичної пам’яті й правди, моралі чи й релігійних рис доби. Сам же автор «Віршів» зображений в ній як інтелектуал, людина бурхливої біографії. У розвідці «Пісня козака Плахти — перша українська друкована балада» Яр Славутич виступає з твердженням, що цей твір має літературну, а не фольклорну природу. Щоб довести свою думку, він вдається до аналітичного заглиблення в мову, проводить паралелі з лірикою вага

нтів, робить контекстуальні припущення. Загалом середньовічне письменство, вважає дослідник, «ввібрало в себе все краще, що незабаром стало нашою національною особливістю».

Стаття «Велич Тараса Шевченка», перша з трьох шевченкознавчих розвідок Яра Славутича, виводить читача на антиневільницький нерв Тарасової музи. Продумано вирішено тут питання взаємодії традиціоналізму й «модернізму» в його поезії. Про наполегливу працю українського генія над шліфуванням слова йдеться в дослідженні «Шевченкова поетика». Спостереження Яра Славутича над функціонуванням багатющої метафорики поета засвідчують, що й тут Шевченко на піввіку випередив модерну добу символізму та імпресіонізму. «Раннє шевченкознавство в Канаді» збагачує читача рідкісними відомостями про рецепцію творчості поета на американському континенті.

Дослідницькою самобутністю привертає увагу фахівця чи просто зацікавленого читача франкознавчий тетраптих. Розкриваючи значущість поетових сонетів на широкому порівняльному тлі західноукраїнської лірики, Яр Славутич керується власними естетичними критеріями. Як наслідок — з’являється тактовний момент критики класика. Дискусійним видається твердження дослідника про те, що в сонеті «Багно гнилеє...» йдеться про Росію, а не про Австрію.

Змістовні студії Яра Славутича про творчість класиків української літератури В. Стефаника («Поетика ранніх творів В. Стефаника»), В. Винниченка («Творчість В. Винниченка») та ін. Проте зрідка судження та оцінки видаються непереконливими. Так, Винниченків Мефістофель уявляється людянішим («кирпатим»), дещо недооцінено прозу Б. Лепкого.

Ревеляційним в українському літературознавстві є дослідження історіософських мотивів у поезії 1917 — 1929 рр. та в творчості Є. Маланюка. Загалом статті про літературу, вміщені у п’ятитомнику, сприяють розвиткові естетичного смаку, допомагають виховувати громадян нової України. Вартості обом томам надають також спогади про особисті зустрічі з митцями та враження від перебування в екзотичних країнах, малознані факти (студії про Л. Мосендза) та генеалогічні довідки. Дослідникові вдалося частково заповнити — статтями про О. Ольжича, Ю. Клена, М. Ореста тощо — ту прогалину нашого літературознавства, що поля- гає в браку осмислення духовного стрижня, християнського чуття українських письменників.

У статтях про письменників-шістдесятників показано оновлення ними попередніх традицій (сонетної) та образності (образ свободи). Уперше досліджено, зокрема, езотеричний характер віршів останнього зі згаданих «базилевсів українського слова» — В. Стуса. Збулися оптимістичні сподівання Яра Славутича ще з 1979 р.: що більше таких людей, то ближче остаточне «визволення від московської залежности». Гідно вивершили третій том перше в нашій науці розкриття моторошної теми голодомору в українській літературі Заходу (на матеріалі творів Самчука, Чапленка, Осьмачки та Барки) й рецензії на книжку «З порога смерті» та інші видання 90-х.

Четвертий том — це цілий материк, густо «заселений» іменами та фактами з мистецько-наукового поля, невідомими подекуди не лише широкому читачеві. Український адресат відкриє для себе першого, як довів Яр Славутич, українського поета в Канаді Івана Збуру, літописця життя наших переселенців Іллю Кирі- яка, поетів Дана Мура й Левка Ромена та ін., до видань яких причетний автор студій. Здебільшого тут зібрано рецензії, що дають досить повне уявлення про цих майстрів слова. Знайдемо в томі й відгуки на антології та енциклопедії, книжки публіцистики та спогадів, українознавчі праці тощо. Подиву гідна широта наукових і творчих інтересів, енциклопедична обізнаність і дослідницька мобільність ученого-філолога.

У синтетичній студії-огляді суспільно-релігійних мотивів українсько-канадської прози Яр Славутич зумів зібрати, осмислити та узагальнити вагомий матеріал 1897 — 1910 рр. Простора ж розвідка «Українська поезія в Канаді» вартісна унікальним списком її творців. Огляд маловідомих видань, пошук добірнішого художнього зерна навіть у графоманів і свідчень зростання поета (а не просто каталогізування позитиву й негативних рис), осмислення входження творів у критичну свідомість, слушні порівняння, поєднання жартівливих коментарів, публіцистичного жанру та мемуаристики в річищі афористично-філософського стилю — все це говорить на користь праці.

Свіжа за задумом і виконанням розвідка «Елементи бароко в українській поезії Канади». Вона, між іншим, може започаткувати дискусію з приводу барокової природи деяких цитат, зокрема, із «Вітру» Мандрики. Завважимо: Яр Славутич завжди в пошуку стильових домінант, він бере до уваги ту пов’язаність «на тисячу способів», як писала Леся Українка в листі до матері, елементів різних стилів у того самого митця.

Належне історико-літературне тло витворюють жанрові екскурси (до «олітературненої» казки — з нагоди «Братів» П. Степа; до згаданих можна б додати імена І. Франка та Б. Грінченка, Б. Лепкого, М. Кононенка, Т. Романченка та ін.), слушні коментарі, міркування (скажімо, з приводу канону видань типу «Азбуковника») та оцінки (квебекської поезії). Широкий профіль тому забезпечили українознавчі розвідки про історію науки в Канаді, а беручи вужче — культурологічні, джерелознавчі, театро- й віршознавчі, генеалогічні. Останні знайомлять із жанром травелогу А. Власенко-Бойцун, мандрівною «новогвінейською» книжкою Д. Нитченка. Зі сторінок постають небуденні постаті духовної історії закордонної України XX ст. Це І. Багряний та Р. Рахманний, О. Воропай і А. Гак, Оксана Драй-Хмара і В. Жила, І. Качуровський і Яре Балан та ін.

Лінгвістичний розділ книжки відкривається пропозицією змін до словника Г. Голоскевича. Стаття переростає рамки огляду правописних видань і стає документом із приводу правопису в еміграції. Хоча слушні пропозиції автора не втілено в життя, але вони набули нової актуальності за нашої правописної анархії й неквапливих темпів роботи відповідної комісії. Належна увага приділяється в рецензіях науковим працям Я. Рудницького як етимолога й діалектолога, П. Ковалева (між іншим, на думку цього мовознавця, основи української мови сформувалися раніше XI ст.), митрополита Іларіона, О. Горбача, Ф. Богдана. Увійшли до тому також аналітичні відгуки на переклади англійською оповідань Марка Вовчка, творів І. Франка, В. Підмогильного, інформації про українські топоніми в Канаді й США. Студія з історії української мови «Героїчна мова» суголосна сучасності своїм пафосом. За закликом зберігати рідну мову, користуватися нею щодня, плекати, дбати про її красу стоїть уболівання українського інтелігента, засмученого асиміляцією краян за океаном і засміченням суржиком мовних криниць на батьківщині, небажання патріота миритися зі статусом багатьох українців на рідній землі як «какающеязичного» населення.

Отже, дослідницький набуток професора і поета Яра Славутича — синтетично-аналітичний, конструктивний, заангажований об’єктивною істиною — недвозначно засвідчує, яка саме науково-творча спадщина здатна протистояти руйнівній дії часу.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.