Цікаве літературознавство - К. П. Фролова 1991

Лист тринадцятий. Про «низький больовий поріг»
2. Як народжується сонячний фенікс?

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Хвалю твої послідовність та зацікавленість, і розмову про психологію творчого процесу почну з відповіді на твоє запитання-сумнів: чи можна вивчати взагалі психологію творчого процесу, якщо у кожного письменника вона своя, коли кожен пише по- своєму. От говорять, наприклад, що Бальзак писав і вдень, і вночі при зачинених віконницях і при свічках. Агата Крісті нібито любила запах гнилих яблук, які постійно лежали у неї в письмовому столі; що Гоголь вголос програвав усі свої п’єси, чули, як в готелі він ходив по кімнаті і говорив різними голосами. Одні письменники ведуть записні книжки або щоденники, інші нічого не записують. То як же можна говорити про загальну психологію творчого процесу?

Виходить — можна. Чому ж? Ну, по-перше, тому що психологія письменника не відділена, як то кажуть, китайською стіною від загальнолюдської психології. А якби це було навпаки, то не існувало б ніякого контакту між письменниками і читачами, робота письменника втратила б всякий сенс. У суспільстві також є різні індивідуальні психології, але все ж вченими виявлені спільні закони людської психології, на основі якої створюється соціальна психологія цілих колективів, груп, класів тощо. Отже, при наявності яскраво виражених психологій індивідів, окремих людей ми можемо говорити про психологію певних груп людей, суспільства. Та й нічого немає дивного: всі люди взагалі різні, кожна людина неповторна, і все ж є загальнолюдські якості психологічні, духовні тощо. Та й кожна людина синтезує в собі все, що дають суспільні відносини, її соціальний стан, все або щось характерне для її класу чи соціальної групи, вона — продукт суспільства.

Отже, при всій відмінності творчих індивідуальностей можна говорити про загальну психологію творчого процесу, бо ж письменники теж люди, і ніщо людське, як то кажуть, їм не чуже.

Інша річ, на якому ж матеріалі вивчати психологію творчого процесу. Це, звичайно, питання дуже складне. Є кілька джерел: по-перше, безпосередні спостереження близьких людей за роботою письменника, але вони можуть допомогти скласти уявлення лише про зовнішній бік процесу — настрій письменника, режим роботи тощо і, по-друге, щоденники письменника — це прекрасний матеріал, але там є момент суб’єктивності. Кожен, навіть не письменник, пишучи щоденник, мимоволі починає ідеалізувати себе, навіть тоді, коли він різко картає себе за якісь провини. Так уже, мабуть, людина створена, що їй завжди хочеться бачити себе у кращому вигляді. По-третє, безпосереднє спілкування з письменником, анкетування — це завжди цікавий матеріал, але також не досить об’єктивний, адже це розмова двох людей, вона залежить і від настрою, і від характерів людей, їх психологічної сумісності, життєвого і професійного досвіду. '

Найдостовірніший матеріал вивчення психології творчого процесу письменника — рукописи, чернетки. Звичайно, треба глибоко знати час, добу, творчість письменника, його мікросередовище, зв’язки, щоб за чернетками реконструювати протікання творчого процесу. Прикладом такої роботи може бути книга Б. Мейлаха «Психологія творчості Пушкіна». А загалом знання загальної психології, вивчення загальних закономірностей творчого процесу, спостереження за роботою письменника близьких йому людей, щоденники письменника, його рукописи — все це разом може створити досить правильну й багатогранну картину.

Ми з тобою будемо говорити про загальну психологію творчого процесу, художнього, звичайно. І почнемо з головної передумови творчого процесу (далі скрізь будемо мати на увазі процес художньої творчості) — художнього таланту. Не будемо заглиблюватись у визначення таланту, це річ дуже складна. Обмежимося головним. Слово «талант» грецьке, в буквальному перекладі воно означає «терези». Талант — це здібність, обдарованість, здатність людини до творчої діяльності. Кожен із видів таланту має свою природу, фізіологічну основу. Та природні задатки потребують розвитку, спеціальної роботи, безперервних вправ, інакше вони залишаються задатками, а здібності будуть нереалізованими. Скільки буває людей з чудовими голосами, які так і не стають співаками, а здатні до малювання не стають художниками. Потрібні ще й певні соціальні умови для розвитку таланту. Скажімо, письменник може писати навіть тоді, коли йому забороняють це робити, згадаємо хоч би Шевченка, актор же обов’язково повинен мати сцену, відповідну драматургію, режисуру. Співакові та артисту цирку треба пройти школу напруженого навчання. Нехай у тебе, Максиме, не складеться враження, що письменникові взагалі не треба вчитися. Навпаки, він проходить найскладнішу школу — школу життя, єдиний інструмент творця — його власне серце. «Лише серце людини, яке або обливається кров’ю, або сповнене захоплення, але ніколи не байдуже серце людини і є основою основ справді художнього таланту»,— пише О. Ілліаді.¹

Кожен художній талант має свою природну основу (не художній—також: логічне і оригінальне мислення, фантазію, уявлення, здатність освоювати набутки людської думки, мислити абстракціями), хоч разом з тим він є і наслідком розвитку. Але ясно, щоб бути співаком, треба мати голос, і не просто голос, а голос приємного тембру, щоб стати солістом балету, необхідно також мати відповідну будову тіла тощо. Звичайно, набути професію художника чи яку іншу може, мабуть, кожна людина при відповідних зусиллях. Лише у здібної до даного виду творчості людини при однакових зусиллях наслідки будуть незрівнянно кращі.

Природною основою ряду художніх талантів, а особливо літературного, є емоційність. Додамо при цьому — ще й особлива чуйність до слова, і вміння спостерігати, і творча уява і... далі з самого викладу етапів творчого процесу, думаю, ти побачиш, як багато треба літературному таланту. Так що підготуйся поки що до сприйняття характеристики природної основи художнього таланту.

...В минулому листі ми зупинились на тому, що емоційність — природна основа художнього таланту. А як же може бути інакше, якщо мистецтво і література розвиваються у сфері емоційних оцінок у системі «суб’єкт — об’єкт». Про емоції ми вже достатньо з тобою говорили, тепер лише нагадаю, що йдеться про емоції соціальні, які народжуються із соціальних потреб, що такі емоційні оцінки включають в себе ідеологічність, світоглядну, громадянську позицію. Справжнє мистецтво завжди гуманістичне, воно народжується з любові до людей, із співчуття, із вболівання за людство. Те, що мистецтво народжується з емоцій, які і є природною основою художнього таланту, усвідомлюється і самими митцями слова. Так, І. Франко у своїй праці «Із секретів поетичної творчості» писав, що «талант — се, властиво, більша нервова вразливість, здатність сприймати, задержувати і воскрешати давно погребані враження». З приводу специфіки письменницької творчості І. Франко висловив думку і в поетичній формі, у вірші «Школа поета». Там він розповідає про ведмедя, якого власник поставив на розпечене залізо, і той змушений піднімати то одну, то другу ногу, а люди говорили, що він танцює. Так і поет, йому болить, а висловлений ним біль люди називають поезією. Російський письменник М. Пришвін у своєму щоденнику писав, що в його серце потрапляли дробинки, там утворювалась ранка, а на місці ранки виростала думка. Сучасний поет І. Драч називав себе «оголеним нервом».

Дуже влучно з цього приводу висловився Юхан Смуул у «Льодовій книзі». Він говорить, що часом професійні терміни надзвичайно промовисті і можуть бути використані як влучні визначення поза спеціальною сферою. Так, у медиків він чув вираз «низький больовий поріг», що означає : людина не виносить фізичного болю, навіть невеликий біль викликає сильну реакцію. Смуул пише далі, що письменники — це люди з низьким больовим порогом, що по серцю письменника шкребуть різні людські біди, і хоч від цього болять серця, але інакше творчість неможлива. Ось що є основою художнього таланту. Ну а щодо таланту в літературній творчості, то тут, звичайно, повинне бути ще й особливе відчуття слова, його багатозначності, розвинена творча уява, фантазія, спостережливість тощо — все це ти побачиш із наступного викладу, але скажу наперед, що і цього замало. При безумовній наявності емоційності, низького больового порога необхідна певна позиція митця. Із прагнення здійснити ідеал починається творчий процес. Наступного разу я напишу тобі про перший етап у процесі художньої творчості.

¹ Иллиади А. Природа художественного таланта. — М., 1965. — С. 379.