Цікаве літературознавство - К. П. Фролова 1991

Лист до Максима. Сердець і розуму будівля
3. Будівля і древо літератури. Лист до Максима

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Максиме! Ти хочеш знати, як зводилася будівля науки про літературу? Вона починалася з описання рукописів, із виявлення в них помилок — адже був період, коли вся література, в тому числі й художня, буквально писалася од руки. Хотіла сказати — пером, так і не пером же, а спершу — стелом на телячих шкурах, на пергаменті, а тоді вже гусячим пером, а потім — сталевим чи на друкарських машинках. Иоганн Гутенберг, німецький винахідник книгодруку, в 1447 році видрукував перші листівки і брошури. Іван Федоров, «друкар книг, перед тим небачених», як його тоді величали,— першодрукар, пам’ятники якому стоять у Москві й Львові, зробив велику справу. Що б ми мали і що б ми вміли, якби не знали способу друкувати книжок... сотнями тисяч, мільйонними тиражами — газет, журналів!

Так от, ще друкарського верстата не було, а наука про літературу вже починалася. Спроби описання й вивчення текстів розвинулися поступово у текстологію. Людина відчувала, що створила явище, зовні наче просте і доступне, а насправді, скільки не заглиблюйся в мистецтво слова, дна не видно, і щоразу відкривається нова глибінь.

Відкриття це створене нібито для розваги у вільний час, отже, начебто і несерйозне, а як серйозно воно потрясає людські душі, може володіти умами, впливати на людське суспільство.

У цьому явищі хоч і велике значення має форма, але якого глибокого, неповторного змісту вона сповнена! Так що ж важливіше у мистецтві слова — зміст чи форма, розвага воно чи річ серйозна, в чому його складність і простота? Ці й багато інших питань виникало у людини, коли вона думала про літературу і мистецтво. Що вони являють собою — правду чи вигадку, адже все, здавалось, залежить від фантазії художника, його творчої уяви, але ж у творах — і правда життя. Кожний справжній письменник неповторний, і як же можна знайти певні закономірності у літературному процесі, якщо жодна закономірність, не кажучи вже про закони, не може бути знайдена — то що ж це за наука?

Яких тільки пошуків не було: то пропонувалось вивчати передусім біографію письменника, співвідносити смисл кожного художнього твору з думками і почуттями автора, то встановити певні естетичні норми і за ними вивчати літературу і мистецтво, то вивчати лише форму. Були й такі, що взагалі вважали літературу виявом несвідомого в людині, чулися і слушні голоси про зв’язок мистецтва з суспільством... На цьому фундаменті виросла багатоповерхова, складна і струнка, точно вивірена будова наукового літературознавства. Ця будова росте вшир, і вглиб, і вгору! І ти, Максиме, хочеш, щоб я у формі дружнього листування відтворила цю літературну будову?

Звичайно, з усього, що я тобі писала, не вимальовується повна система науки про літературу, вона відчутна лише там, де йдеться про специфіку мистецтва і літератури. У нас, наскільки ти пам’ятаєш, друже, виникла невелика суперечка, якісь гострі питання, на які я не могла не реагувати. Але ніякої системи я і не збиралася викладати. Якщо у тебе чи у твоїх друзів виникли конкретні запитання, то прошу, постараюсь відповісти. Я мала намір лише наголосити або глибше розкрити якісь нюанси в тому, що тобі уже відомо з школи, зробити твоє уявлення про літературу більш жвавим, звичайно, на науковій основі, щось додати із того, що не вивчають у школі. Не зрозумій мене, будь ласка, так, що я взагалі хочу обірвати розмову. Порадься зі своїми друзями, які фактично стали вже моїми адресатами, і напиши мені, про що ви хотіли б почути від мене, які питання вас хвилюють.