Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Історія літератури - Кінець XIX— початок XX ст. - Книга 2 - О.Д. Гнідан 2006
Огляд української поезії кінця XIX — початку XX ст.
ІІІ. Мовою поетичних образів
Всі публікації щодо:
Літературознавство
ОГЛЯД УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ XX СТ.
Українська суспільна й естетична свідомість увійшла в XX вік під знаком пориваючого гасла брошури «Самостійна Україна» (1900) Миколи Міхновського «Одна єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». Така свідомість гідного народу зросла на підвалині й поетичних утілень національної ідеї: Шевченковому образі власної вільної хати, творах Федьковича й особливо Франка («Не пора», «Розвивайся ти, високий дубе...» «Великі роковини»).
Одними з виявів цього зрослого на початку XX ст. національного самоусвідомлення стали оригінальний мистецький феномен поетично-пісенної творчості українських січових стрільців, пробудження до літературної діяльності чи відкриті нові мистецькі обрії вояків полонених із царського війська в австрійських і німецьких таборах Союзу визволення України тощо.
Перші півтора десятиліття минулого століття, а саме період від 900-х років до Першої світової війни, — обмежений у часі етап недержавного розвою новітнього українського письменства в Австро-Угорській монархії та Російській імперії (українська діаспора за океаном тоді ще не спромоглася на значний внесок). Водночас це окремий і значний доленосний період розвитку національного мистецтва поетичного слова, його «золотий вік».
Як не парадоксально, його становлять останні штора десятиліття під московськими царями, жахи воєнного протиборства й оку надійних розправ, зачароване коло борні шовіністичної антиукраїнської реакції га національного їй спротиву. української революції, взагалі знекровлююче змагання життя та смерті. Здавалося б, не до процесів культуротворчості та таких неспокійних обставин, коли й газети не встигали за бурхливим перебігом подій. Але примхлива квітка культури любить погній історичних роздоріж і зростає на ньому буйніше, ніж у спокійні часи. Тим-то й доба столипинської реакції принесла плідний ужинок українського мистецького поля.
