Українська література - Літературознавство - Критика Том 1 - Дмитро Павличко 2007

В глибини слова

Словник рим на перший погляд може видатися непотрібним і навіть небезпечним для поета інструментом, своєрідним комп’ютером, який, полегшуючи важку й таємничу роботу натхнення, нібито механізує її, веде до примітивізації поетичних творів. Одначе такий погляд не сягає суті справи, він, будучи поверховим, усе спрощує й перекручує. Придивляючись до творчості великих поетів, ми зауважимо, що вони намагалися в кожному своєму новому творі використовувати нові віршові співзвуччя. Недаремно перші в світі словники рим складалися саме на основі багатства та різноманітності звукових повторів у терцинах Данте й сонетах Петрарки. Безперечно, кожен майстер поетичної форми запопадливо дбає (і робить він це свідомо!) про неповторюваність своїх рим, про їхню ненастанну свіжість і новизну. Можна припустити, що свої (та й чужі!) використані віршові співзвуччя він пам’ятає, цебто якась частина його пам’яті, власне, і діє як певний словник рим.

Процес творення поезії ділиться принаймні на два періоди. У першому «гарячому» і священному періоді, коли відбувається ніби виверження з глибин підсвідомості забутих вражень, відкладених там життєвим досвідом образів, поет формує лавину почувань і думок словами, що легко приходять, оскільки вони органічно поєднані з його переживаннями. Але творчий процес, хоч яким би він був психічно складним, загадковим, індивідуальним і непіддатливим для найменшого змеханізування, все-таки, мабуть, у кожного поета перемежовується або завершується «технічним періодом», коли спадає емоційна напруга, втихомирюється розбурхана фантазія, а свідомість аналізує недоліки або достоїнства писаного чи вже в чорновому варіанті закінченого вірша.

Саме в цей «технічний період» своєї праці поет може скористатися справжнім словником рим, щоб надати змістові й формі свого твору більшої гармонії, самій формі більшої досконалості, щоб, крім усього іншого, через неповторюваність рим зберегти неповторність свого нового творіння. Кожен поет, наче командир на передовій, прагне забезпечити бойову позицію рими словом найміцнішим, найзіркішим, найнадійнішим, а не тим, яке випадково потрапило туди під час палючої, вулканічної діяльності уяви. З другого боку, поети знають, що буденне й «сіре» слово, як тільки воно стає римою, перетворюється на очах, ніби в ньому оживає молодий голос, душа його оновлюється й розквітає. Стаючи римою, слово поєднується з іншим словом чи з групою слів, причому це поєднання радісне, бажане, коли вібрація одного звука вільно входить у звук інший і слова обмінюються навзаєм як звуком, так і певними елементами свого внутрішнього змісту. Збірник рим допоможе поетові проникати в таємницю єдності фонетичної й семантичної матерії мови, заглядати в дивовижні й рухливі глибини слова.

Сучасна українська поезія розвивається як у класичних формах віршування, так і в новітніх, де панують білий вірш і верлібр. Приблизне, асонансне римування стало начебто знаком нової якості, хоч справжнє новаторство в поезії завжди залежить од змісту, від того, що, а не від того, яким віршем поет говорить. Помилково було б думати, що творцям верлібру й білих віршів словник рим не потрібний. Звукове інструментування рядка, внутрішній, малопомітний, але вельми важливий звуковий ритм білого вірша, підкреслені звукові припливи й відпливи верлібру змусять найбільших експериментаторів у поезії вивчати словник рим із такою ж цікавістю, як вивчатиме його творець класичних віршів.

Ясна річ, словник рим — знаряддя гостре, яким можна або відшліфувати, або й скалічити свій витвір. Найголовніше в користуванні таким словником — це відчуття органічної єдності рими не тільки з рядком, який вона завершує, а й з усім текстом поетичного творіння, з його цілісною семантично-звуковою панорамою.

Нарешті, хотілося б сказати, що словник рим дає можливість поетові вивчати звукову структуру своєї мови, її музикальні властивості, інтонаційні закони, омонімічні, синонімічні та антонімічні зв’язки. А отже, звертатися до цього словника поет повинен не тільки задля того, щоб долати технічні труднощі конкретної творчої ситуації, а й задля того, щоб дивитися на свій труд із наукового погляду, розвивати за допомогою пізнання теорії рими свої загальнофілологічні спостереження й досліди. Зрозуміло, словник рим потрібен науковцям не менше, ніж поетам. Так чи інакше цей словник принесе велику користь і письменникам і науковцям. Він є свідченням високого рівня розвитку української лексикографії.

¹ Передмова до «Словника українських рим». Бурячок А. А., Гурин І.І. Словник українських рим. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 5—6.