Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Художня культура українського постмодернізму (на матеріалі сучасної прози) - Гребенюк Т. В. 2007
Маргінальність
Зміст основних категорій постмодернізму
Постмодернізм як світоглядно-естетичний феномен. Поетика літературного постмодернізму
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Маргінальність (від латинського margo — край, межа) — поняття на означення периферійності, пограничності статусу індивіда або певного явища його соціальної життєдіяльності стосовно загальноприйнятої системи цінностей у суспільстві. Катогорія маргінальності була введена в науковий обіг на означення соціального стану мігрантів в умовах міського середовища у 1928 р. представником Чиказької соціологічної школи Р.Парком. Основу класичної концепції маргінальності заклали послідовники вченого - Е. Стоунквіст, Є. Б. Рейтер, П. Крессі, У. О. Браун. Якщо в американських дослідженнях маргінальний індивід розглядається як продукт «стику культур» (марґінал — це «культурний гібрид»), то європейська наукова думка (праці К. Мангейма, Т. Веблена, М. Фуко) пропонує розглядати маргінальну особистість як «індивіда на узбіччі», акцентуючи соціально-психологічні витоки маргінальності.
Постмодерна свідомість, з одного боку, є виявом феномена маргіналізму в силу своєї установки на периферійність свідомості суб’єкта, факультативність поняття соціальної норми. З іншого боку, концепт децентрації, виголошений Ж.Деррідою, знімає саму ідею центру структури, а отже, підриває самототожність поняття маргінального.
Носіями категорії маргінальності найчастіше є злочинець, збоченець, хвора, зокрема божевільна, людина. Проблему божевілля як вияву маргінальності розглядали М.Фуко, Ж.Лакан, Ж.Дельоз, Ф.Гваттарі та ін. В мистецтві маргінальний статус часто сприймається як обов’язковий для особистості творця. Зокрема, М.Фуко вбачав у художній літературі найбільш яскраве й послідовне втілення маргінальності, «інакшості», якої позбавлені тексти іншого характеру. Звісно, на перший план при такому підході він висував твори, що є свідомим відхиленням від поняття норми — твори де Сада, Ніцше тощо.
Більшість дослідників маргінальності наголошують на тому, що в ній закладено високий творчий потенціал. За словами В. Тернера, «... маргінальність і низьке становище в структурі — це умови, в яких часто народжуються міфи, символи, ритуали, філософські системи й витвори мистецтва».
