Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська філософська лірика - E. С. Соловей 1998
Кілька вступних пояснень
Всі публікації щодо:
Літературознавство
Українська філософська лірика належить поки що до проблем малодосліджених. Тим часом вона становить великий інтерес як у теоретико-літературному, так і в історико-літературному плані, особливо в час відновлення реальної та повної картини нашого письменства. Введення до навчальних програм філологічних, а можливо, й деяких інших гуманітарних факультетів курсу (спецкурсу) «Українська філософська лірика» вмотивовано багатьма обставинами. Стрімка філософізація суспільної та індивідуальної свідомості, до буденної свідомості включно, спричиняє чутливість та інтерес молоді до явищ художньої філософічності. А шляхетний поетичний матеріал, відкриття нових імен та творів, перечитання вже відомих під новим кутом зору здатні розвинути естетичне чуття, художню сприйнятливість, прищепити стійкий смак і до теоретичних проблем, і до проникнення в глибини тексту,— тобто не лише поглибити фахову підготовку майбутніх філологів, журналістів чи істориків, а й загалом сприяти тій гуманізації вузівської освіти, яка нині усвідомлюється як настійна вимога часу.
Практика вузівського викладання засвідчує постійний дефіцит цікавих спецкурсів для старшокурсників, які потребують вивершення, систематизації та синтезу набутих у попередні роки знань. Саме такі лекційні або семінарські цикли покликані також стимулювати самостійне наукове мислення, невипадковий вибір теми дипломного дослідження, прищеплювати і розвивати смак до подальшої наукової творчості.
В основу пропонованого навчального посібника закладено принцип вивчення українського письменства, зокрема поезії, в контексті світової літератури, з якнайширшим залученням усього приступного матеріалу, з висвітленням ґенези і розвитку розглядуваного явища: української філософської лірики. В такий спосіб у розділах посібника з’ясовуються як універсальні, «родові» чи «світові» риси філософської поезії, так і національні особливості української лірико-філософської традиції, окреслене нею проблемне коло, типологічні характеристики, лінії розвитку, як вони фіксуються на різних рівнях: у поезії загалом, в окремому творі, у творчості найяскравіших філософських поетів.
Масив національної поезії за кількасотлітню історію її розвитку розглядається в посібнику під кутом теоретичних проблем, пов’язаних із самим поняттям філософської лірики. Українська філософська поезія, таким чином, представлена тут як специфічна цілісність із своєю динамічною структурою, як рухлива художня система в процесі її поступального розвитку від часів виникнення аж до сьогодення. Поширені в літературознавстві минулих десятиліть абстрактно-ідеологічний та абстрактно-метафізичний підходи для такого завдання цілком непридатні. Автор посібника виходить із більш відповідного самій природі поезії особистісного аспекту (інтелектуального, почуттєвого), загалом із критеріїв суто естетичних. На цьому базується викладена в посібнику концепція традиції, типології та поетики української філософської лірики, саме такими є підвалини запровадженого тут розгляду української філософсько-поетичної традиції в контексті світової і національної духовної культури.
Особливості філософського струменя в українській літературі спричинені відомими зовнішніми обставинами, за яких розвиток професійної національної філософії в Україні з кінця XVIII століття фактично було перепинено. Тим часом дослідження останніх років засвідчили високий європейський рівень філософської культури в Україні XVI — XVII століть, — недарма вона дала світові Григорія Сковороду. Отже, функції філософського осмислення буття значною мірою перебирала на себе, поряд з іншими формами інтелектуальної діяльності, художня література. Це обставина перша. Другою є характерна для українського менталітету внутрішня спорідненість, зближеність філософського, теоретичного і художнього мислення, можна сказати — естетичний характер філософування ще від часів Київської Русі. Тобто позиція естетичної чутливості, чуттєвості як вияв унікальності та неповторності життєвого світу індивіда стає вихідною і визначальною, в раціонально-узагальненому міркуванні про світ. Це і є той первинний персоналізм і панестетизм, якими перейнято українське національне світовідчування від найдавніших часів і які визначають «естетичну домінанту» української культури. В цю виняткового масштабу і ваги проблему і включено Пропонований навчальний посібник як внесок літературознавства, як спробу поєднати навчальні, освітні завдання з актуальною науково-дослідницькою проблематикою.
Посібник має продемонструвати викладачеві, студентові багатство української поезії в контексті поезії світової: від давньої літератури до наших сучасників, саме як вияв тих особливостей духовності українського народу, про які тут ішлося. Українська філософська лірика від самих початків має свої неповторні риси, і вони виникають як родові у творчості поетів різних часів і доль, але начала їхні слід шукати у спільних джерелах українського письменства та української філософії.
Деякі етапи розвитку філософсько-поетичної традиції окреслено тут досить конспективно: коли йдеться передусім про тенденції, про особливості цієї традиції як інваріанту традиції світової. Головними в посібнику є розділи, присвячені XX століттю, та пропонована типологія філософської лірики. Вона не претендує на вичерпність і остаточність, але саме як попередня і робоча є достатньо евристичною в розгляді поетичної конкретики, в систематизації емпіричних спостережень. Застосовуючи посібник у роботі з нефілологами, можна, очевидно, не вдаватися до розділу «Поетика філософської лірики» як надто спеціального; натомість для аудиторії філологів він задуманий як своєрідний практикум з «повільного читання», дійового та доскіпливого аналізу, заглиблення у текст, у «змістовність форми».
Автор посібника прагнув наблизити стиль викладу до вузівських вимог: поєднати наукову ґрунтовність з відчуттям
аудиторії, із залученням слухачів до процесу наукового пошуку, до дискусій, до порівняння різних точок зору, систем аргументації, стилів полеміки. Можна сподіватися, що цитований у посібнику поетичний матеріал, почасти маловідомий або належно не поцінований, зі свого боку сприятиме зацікавленню студентів. Подана до кожного розділу рекомендована література включає і нові, донедавна малоприступні джерела, зокрема з літературознавчої зарубіжної україніки; посилання в тексті розділів також зорієнтують викладача і студента як у наукових, так і в літературно-художніх виданнях. Автор має надію, що посібник стане в пригоді філологам не лише як спецкурс: його можна використати і в курсах історії української літератури та теорії і літератури, в інших спецкурсах з поезії та поетики.
